Лідія Муратова з Краматорська вже 13 років створює унікальні прикраси з бісеру. Її роботи демонструвалися на Нью-Йоркському тижні моди, а брошку її роботи одягав на фінал шоу «МастерШеф» Ектор Хіменес-Браво. У 2022 році майстриня разом із двома дітьми виїхала з рідного міста в день ракетного удару по залізничному вокзалу. Після евакуації до Черкас вона починала майже з нуля, маючи лише матеріали для творчості та бажання забезпечити родину.
Сьогодні Лідія створює прикраси, навчає сотні учениць у власній онлайн-школі та заробляє улюбленою справою. Її головна мета — придбати власне житло для себе та дітей, адже повертатися до Краматорська через безпекову ситуацію вона не планує.
Декрет змінив усе життя
Лідія народилася у 1990 році в Краматорську. Після школи здобула освіту техніка-технолога харчових продуктів, але роботи за спеціальністю не знайшла. Чотири роки працювала продавчинею. Під час першої декретної відпустки зрозуміла, що хоче займатися створенням прикрас, і почала замислюватися про власну справу.
«Потім з’явився Instagram, і я перейшла туди. Після першої декретної відпустки я повернулася на роботу, але через кілька років пішла в другий декрет. Саме тоді зрозуміла, що більше не хочу повертатися до попередньої роботи. Замовлень ставало дедалі більше, продажі зростали, а прикраси почали замовляти партіями навіть за кордон», – розповідає Лідія.
Назва бренду BELIMUR народилася з поєднання слів: «BE» – від англійського beads («бісер»), основного матеріалу; «LI» – перші літери її імені, Лідія; «MUR» – початок прізвища, Муратова.
Поштовхом до ще активнішого розвитку власної справи стало розлучення. Лідія залишилася сама з двома дітьми й зрозуміла, що не має права здаватися. Вона завжди була наполегливою: якщо ставила ціль, то впевнено йшла до неї.
Її брошки прикрашали одяг моделей у Нью-Йорку
Після розлучення Лідія переїхала до мами, маючи лише 35 гривень, і почала будувати життя заново. Відтоді вона більше не поверталася на найману роботу й заробляє виключно створенням прикрас. З 2017 року виготовлення прикрас стало її основною справою та єдиним джерелом доходу.
«Свого часу я закінчила художню школу й умію малювати. Тому відтворювати портрети для мене не проблема. Звісно, перші роботи були, м’яко кажучи, невдалими, але я не здавалася і постійно тренувалася», – каже майстриня.
Коли Лідія тільки починала, вона виходила на дитячий майданчик із донькою, брала з собою прикраси і показувала їх іншим жінкам. Однією з найпопулярніших робіт стала трендова брошка у формі руки.
«До повномасштабної війни я співпрацювала з ізраїльським брендом Pararook і створювала для них брошки, які потрапили на New York Fashion Week. Колекція була виконана в космічному стилі, і мої роботи побували на подіумі Тижня моди в Нью-Йорку. Моє ім’я тоді не було зазначене – я була виконавицею», – згадує Лідія.
Розвиток власної справи замість соціальних виплат
З Краматорська Лідія разом із донькою та сином виїхала 8 квітня 2022 року, в день ракетного удару російських військ по залізничному вокзалу. На той момент на станції були тисячі цивільних, які чекали на евакуацію. Родину врятувало те, що вони поїхали не евакуаційним потягом, а власним автомобілем.
«Після переїзду до Черкас мені допомагали багато людей. Мама надсилала матеріали для роботи, а знайомі майстрині та клієнтки підтримували мене фінансово й морально. Тоді була хвиля патріотизму. Надходило багато замовлень від українок, які виїхали за кордон і хотіли носити патріотичні прикраси в кольорах нашого прапора», – згадує Лідія.
Поступово вона оговталася на новому місці, набрала темп і вирішила оформити ФОП, щоб працювати офіційно. Залишившись із двома дітьми, Лідія свідомо не обрала шлях соціальних виплат, а вирішила розвивати власну справу. Нині переселенка з Краматорська має онлайн-школу, де проводить майстер-класи, а також закритий клуб, у якому ділиться знаннями та досвідом з іншими майстринями.
Журавель для Ектора Хіменеса-Браво і «рука», яка стала знаковою
Серед її відомих робіт – брошка із зображенням журавля для шеф-кухаря та телеведучого Ектора Хіменеса-Браво. Саме в цій прикрасі він з’явився у фіналі одного із сезонів кулінарного шоу «МастерШеф».
Лідія виконувала велике замовлення для Китаю, створюючи партію авторських прикрас. Також вона зробила незвичайну прикрасу у вигляді руки для дівчини, яка мала виступати в Об’єднаних Арабських Еміратах. Ця робота пережила багато трансформацій і стала для Лідії знаковою.
«Були й досить неординарні замовлення. Зокрема, я двічі вишивала піхву для майстрині з депіляції. Це був один із найбільш незвичайних досвідів у моїй роботі», – розповідає майстриня.
Коти й собаки – головна візитівка майстрині
Близько року тому Лідія почала займатися портретною вишивкою котів і собак. Каже, нині це її основний напрям роботи.
«Для плетіння найчастіше обираю японський Miyuki Delica, оскільки він рівніший, зручніший у роботі та якісніший. Також використовую кришталь – зокрема K9-скло та аналоги Swarovski. У роботі використовую й чеське скло для намистин, а також різноманітні декоративні матеріали», – каже Лідія.
Лідія спеціалізується на портретних брошках із бісеру і вважається однією з найвідоміших майстринь у цьому напрямі в Україні. Вона зазначає, що робота з котами й собаками допомогла їй значно підвищити майстерність.
Мій стабільний дохід – 4 тисячі доларів
Лідія має насичений робочий графік. Прокидається близько 11-ї години ранку, а до роботи сідає орієнтовно о другій дня і займається нею до пів на п’яту ранку.
«Плюс-мінус у мене виходить близько чотирьох тисяч доларів на місяць – це стабільний дохід. Значну частину заробітку забезпечує навчання: я проводжу майстер-класи для дівчат і маю закритий клуб за інтересами. Зараз у клубі вже близько 200 учасниць. Приблизно половину доходу отримую від навчання, а половину – від виготовлення прикрас», – розповідає майстриня.
Лідія наголошує, що заробляти на творчості цілком реально, але для цього потрібні систематична праця, розвиток навичок і постійна присутність у соціальних мережах. Цьому вона навчає і своїх учениць.
«Якщо слухати поради й працювати щодня, можна вийти на стабільний дохід до 20 тисяч гривень чистими, а за великого бажання – і більше», – каже Лідія.
«У мене є чітка ціль, і я йду до неї, як паровоз, бо хочу, щоб у нас була власна домівка»
Майстриня зазначає, що після початку повномасштабної війни почала заробляти навіть більше. На її думку, у складних обставинах людина знаходить додаткову мотивацію працювати, розвиватися і забезпечувати майбутнє своєї родини.
«Моя головна мета, до якої я йду всі ці роки, – придбати власне житло. Думаю, що до неї залишилося вже не так багато. Я розумію, що повернення в Краматорськ навряд чи можливе, адже навіть якщо війна закінчиться, це вже не буде безпечне місце для життя. Дуже хочу мати власну квартиру, щоб мої діти мали свій дім і завжди знали, що в них є дах над головою. Тому я прагну максимально реалізуватися в роботі, отримати більше замовлень і заробити кошти на житло. У мене є чітка ціль, і я йду до неї, як паровоз, бо хочу, щоб у мене і моїх дітей була власна домівка», – говорить Лідія.