Нові перспективи відстрочки від мобілізації: чи стане судове рішення про проживання дитини ключовим?
Народні обранці розглядають ініціативу, що може суттєво спростити отримання відстрочки від мобілізації для батьків-одинаків. Законопроєкт №15530, зареєстрований 20 серпня, пропонує зробити судове рішення про проживання дитини з військовозобов’язаним достатньою підставою для відстрочки. Документ вже передано на розгляд до відповідного комітету Верховної Ради.
Наразі, за чинними правилами, одного лише судового рішення про визначення місця проживання дитини з батьком чи матір’ю, які є військовозобов’язаними, недостатньо для отримання відстрочки від мобілізації. Законодавство вимагає додаткового підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини. Це створює певні юридичні колізії, які, як вважають автори законопроєкту, потребують врегулювання.
Ініціатива, що отримала номер №15530, була внесена до парламенту 20 серпня 2026 року. Відповідальним за її опрацювання призначено Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Як повідомляє УНН, посилаючись на дані Верховної Ради, документ вже перебуває на розгляді.
Які зміни пропонує законопроєкт №15530?
Народний депутат Олексій Гончаренко, автор законопроєкту, пропонує внести зміни до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Ця стаття визначає перелік категорій громадян, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Згідно з чинним законодавством, відстрочку можуть отримати жінки та чоловіки, які виховують дитину до 18 років і є фактично єдиними, хто її утримує. Це стосується випадків, коли другий з батьків помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти, оголошений померлим, або перебуває в місцях позбавлення волі.
Окремо закон передбачає право на відстрочку для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду. Законопроєкт №15530 має на меті розширити це положення.
Пропонується додати нову підставу для відстрочки: наявність судового рішення, яким визначено місце проживання малолітньої дитини разом із військовозобов’язаним. Таким чином, якщо суд раніше встановив, що дитина постійно проживає з батьком чи матір’ю, яка є військовозобов’язаною, це рішення може стати самостійною підставою для отримання відстрочки, без необхідності доводити факт самостійного виховання.
Чому нинішньої норми недостатньо?
Основна складність полягає у юридичному розмежуванні понять “визначення місця проживання дитини” та “самостійне виховання та утримання”. Наприклад, після розлучення суд може визначити, що дитина житиме з батьком. Проте, це не означає, що мати автоматично втрачає батьківські права чи припиняє брати участь у житті дитини. Вона може сплачувати аліменти, підтримувати зв’язок, брати участь у вихованні, лікуванні чи навчанні.
Таким чином, факт спільного проживання дитини з одним із батьків не автоматично прирівнюється до факту самостійного виховання другим з батьків. Це створює ситуації, коли батько чи мати фактично самостійно виховує дитину роками, але не може отримати відстрочку через відсутність відповідного судового рішення про самостійне виховання.
Правова позиція Верховного Суду
Питання розмежування цих понять вже неодноразово ставало предметом судових розглядів. У своїй постанові від 4 серпня 2026 року у справі №725/9343/25 Верховний Суд наголосив, що саме по собі проживання дитини з одним із батьків та окреме проживання інших не є доказом повної відсутності участі другого з батьків у вихованні дитини.
Для встановлення факту самостійного виховання необхідно аналізувати реальну участь обох батьків у житті дитини, а не лише адресу її проживання. Ця юридична відмінність є ключовою для чинної процедури оформлення відстрочки.
Законопроєкт №15530 пропонує змінити цей підхід, роблячи рішення суду про місце проживання дитини з військовозобов’язаним достатньою підставою для відстрочки.
На кого поширюватиметься нова норма?
Згідно з текстом законопроєкту, йдеться про “малолітню дитину”, що за українським законодавством означає дитину віком до 14 років. Отже, в початковій редакції законопроєкт стосуватиметься військовозобов’язаних, з якими за рішенням суду проживають діти до 14 років. Це важливе уточнення, адже чинна стаття 23 використовує ширшу вікову межу (до 18 років) для деяких сімейних обставин. Ця різниця може стати предметом дискусій під час розгляду документа.
Чи потрібне позбавлення батьківських прав другого з батьків?
Наразі в тексті законопроєкту №15530 такої вимоги немає. Документ не передбачає, що другий з батьків має бути позбавлений прав, визнаний зниклим безвісти чи повністю усунений від виховання. Ключовою умовою залишається саме рішення суду про визначення місця проживання дитини з військовозобов’язаним. Це може означати, що відстрочка може бути надана, навіть якщо другий з батьків продовжує брати участь у житті дитини та сплачувати аліменти.
Причини виникнення ініціативи
Публічний резонанс спричинила історія у Кривому Розі, де мобілізували батька п’ятирічної дитини, який стверджував, що самостійно виховує доньку і має відповідне судове рішення. Однак, територіальний центр комплектування зазначив, що надані документи не підтверджують факт самостійного виховання дитини у розумінні законодавства для відстрочки. Після втручання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, чоловіка було звільнено для оформлення документів.
Що зміниться для чоловіків у разі ухвалення законопроєкту?
Якщо законопроєкт буде підтримано, процедура підтвердження права на відстрочку може стати значно простішою. Особи, які вже мають судове рішення про місце проживання дитини, не потребуватимуть додаткових судових процесів для встановлення факту самостійного виховання. Однак, може виникнути необхідність у внесенні змін до підзаконних актів, зокрема до постанови Кабінету Міністрів №560, яка регламентує порядок призову та підтвердження права на відстрочку.
Статус законопроєкту
Станом на 26 серпня 2026 року законопроєкт №15530 перебуває на початковому етапі розгляду. Після реєстрації його було передано до профільного комітету. Перед набуттям чинності документ має пройти читання у Верховній Раді та отримати необхідну кількість голосів. Текст законопроєкту може бути змінений під час його парламентського розгляду.
Нагадаємо, раніше Верховна Рада розглядала законопроєкт, спрямований на вирішення проблемних питань щодо відстрочки для студентів, зокрема тих, хто був відрахований з вишу до завершення навчання.
Порада від АіФ UA:
Цей законопроєкт може стати суттєвою підтримкою для батьків, які самостійно виховують дітей та вже мають підтвердження суду про місце проживання дитини. Якщо його ухвалять, це значно спростить процедуру отримання відстрочки від мобілізації, позбавивши необхідності проходити додаткові судові інстанції для доведення факту самостійного виховання. Слідкуйте за розвитком подій у парламенті!