Нові перспективи для відстрочки від мобілізації: судове рішення про проживання дитини може стати ключем
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15530, який потенційно може значно спростити процес отримання відстрочки від мобілізації для батьків-військовозобов’язаних. Йдеться про ситуації, коли суд вже ухвалив рішення щодо місця проживання дитини з одним із батьків. Документ, поданий 20 серпня, наразі перебуває на розгляді профільного комітету.
Законодавча ініціатива №15530, що надійшла до українського парламенту, може стати важливим кроком до спрощення отримання відстрочки від мобілізаційної кампанії для певних категорій військовозобов’язаних батьків. Йдеться, зокрема, про випадки, коли рішення суду вже встановило, що дитина має проживати разом із військовозобов’язаним. Наразі такого судового рішення недостатньо для автоматичного оформлення відстрочки. Чинні норми вимагають додаткових підтверджень, таких як доказ самостійного виховання та утримання дитини, про що свідчать дані Верховної Ради, передані інформаційним агентством УНН.
Законопроєкт №15530 було подано до парламенту 20 серпня 2026 року, а його автором є народний депутат Олексій Гончаренко. Станом на 26 серпня документ опрацьовується у Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Реформа законодавства від Олексія Гончаренка: що пропонується
Запропоновані зміни до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” спрямовані на розширення переліку підстав для відстрочки від призову. Ця стаття визначає категорії громадян, які не підлягають мобілізації.
На сьогодні право на відстрочку мають особи, які виховують дитину віком до 18 років і за певних обставин є єдиним законним представником, що її утримує. Це стосується ситуацій, коли другий з батьків помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти, оголошений померлим, або перебуває у місцях позбавлення волі.
Окремо законодавство передбачає можливість відстрочки для особи, яка, згідно з рішенням суду, самостійно виховує та утримує дитину. Саме цей пункт законопроєкт №15530 має на меті розширити.
Ініціатива пропонує визнавати наявність рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини з військовозобов’язаним як окрему, самостійну підставу для надання відстрочки. Якщо суд встановив, що дитина проживає з батьком або матір’ю, яка є військовозобов’язаною, це рішення може слугувати підставою для відстрочки, що наразі неможливо за чинної системи.
Чому рішення суду про проживання дитини не завжди достатнє зараз
Основна складність полягає в юридичному розмежуванні понять “визначення місця проживання дитини” та “самостійне виховання й утримання дитини”. Наприклад, після розлучення суд може визначити, що дитина проживатиме з одним із батьків. Однак це не означає автоматичного позбавлення батьківських прав іншого з батьків або його припинення участі у житті дитини. Він може продовжувати сплачувати аліменти, підтримувати зв’язок, брати участь у вихованні, лікуванні чи навчанні.
Отже, факт проживання дитини з одним із батьків не свідчить про повне припинення виконання обов’язків другим із батьків. Тому судове рішення про місце проживання дитини не прирівнюється автоматично до рішення про самостійне виховання та утримання.
На практиці це призводить до ситуацій, коли дитина фактично проживає з одним із батьків, який вирішує більшість повсякденних питань, але отримати відстрочку від мобілізації без додаткових доказів самостійного виховання стає проблематично.
Позиція Верховного Суду у подібних випадках
Питання розмежування цих юридичних понять вже було предметом розгляду в судовій практиці.
У постанові від 4 серпня 2026 року у справі №725/9343/25 Верховний Суд наголосив, що саме по собі проживання дитини з одним із батьків та окреме проживання інших батьків не є доказом повної відсутності участі другого з батьків у вихованні дитини.
Таким чином, для встановлення факту самостійного виховання важливо оцінювати реальну участь другого з батьків у житті дитини, а не лише її місце проживання. Ця юридична тонкість є ключовою для оформлення відстрочки за чинними правилами.
Законопроєкт №15530 пропонує змінити цей підхід, щоб судове рішення про місце проживання малолітньої дитини з військовозобов’язаним могло бути достатньою підставою для відстрочки, навіть без додаткового встановлення факту самостійного виховання.
На кого поширюватиметься нова норма
У законопроєкті використовується термін “малолітня дитина”, що за українським законодавством означає дитину, яка не досягла 14 років. Діти віком від 14 до 18 років вважаються неповнолітніми. Отже, в запропонованій редакції нова підстава для відстрочки стосуватиметься військовозобов’язаних, з якими за рішенням суду проживають діти до 14 років.
Це важливе уточнення, оскільки чинна стаття 23 для деяких сімейних обставин встановлює ширшу вікову межу – дитина до 18 років. Ця відмінність може стати предметом обговорення та можливих поправок під час підготовки законопроєкту до розгляду.
Чи потрібне позбавлення батьківських прав другого з батьків?
Наразі в тексті законопроєкту, розміщеному на офіційному порталі ВРУ, така вимога відсутня. Документ не вимагає, щоб другий із батьків був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або взагалі не брав участі у вихованні. Також законопроєкт не встановлює обов’язкової умови про розлучення батьків.
Ключовою умовою є наявність рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини з військовозобов’язаним. Це може означати, що право на відстрочку потенційно отримають навіть ті особи, чиї другі половини продовжують підтримувати дитину, сплачувати аліменти та брати участь у вихованні, але суд визначив місце проживання дитини саме з військовозобов’язаним. Це суттєво відрізняється від чинної моделі.
Причини виникнення законодавчої ініціативи
Одним із каталізаторів суспільного обговорення чинних правил стала резонансна історія у Кривому Розі. Влітку 2026 року там мобілізували батька п’ятирічної дитини, який стверджував, що самостійно виховує доньку і має відповідне судове рішення. Однак, представники територіального центру комплектування заявили, що надані документи не підтверджували факт самостійного виховання та утримання дитини в контексті, необхідному для надання відстрочки. Судове рішення про місце проживання дитини було визнано недостатнім.
Після втручання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, чоловіка було звільнено для оформлення необхідних документів.
Як зміниться ситуація для чоловіків у разі ухвалення законопроєкту?
Якщо Верховна Рада підтримає запропоновану редакцію законопроєкту, процедура підтвердження права на відстрочку може стати значно простішою для певної категорії військовозобов’язаних.
Зокрема, особи, які вже мають судове рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини з ними, зможуть уникнути необхідності окремого судового процесу для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, виключно з метою оформлення відстрочки.
Водночас, після внесення змін до закону, може виникнути потреба у коригуванні підзаконних актів, що регламентують процедуру оформлення відстрочок та перелік необхідних документів. Це стосується, зокрема, постанови Кабінету Міністрів №560, яка регулює порядок проведення призову під час мобілізації та підтвердження права на відстрочку.
Таким чином, навіть після потенційного ухвалення законопроєкту, практичне застосування нової норми може потребувати додаткового врегулювання на рівні уряду.
Поточний статус законопроєкту
Станом на 26 серпня 2026 року законопроєкт №15530 знаходиться на початковому етапі розгляду у Верховній Раді. Документ було зареєстровано 20 серпня і передано на опрацювання до профільного Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Перед набуттям чинності законопроєкт повинен пройти розгляд у парламенті та отримати необхідну кількість голосів народних депутатів. Важливо зазначити, що текст документа може бути змінений під час процесу розгляду.
Додатково
Раніше ми повідомляли про реєстрацію у Верховній Раді законопроєкту, спрямованого на вирішення проблемних питань, пов’язаних із відстрочками для студентів. Йдеться про випадки, коли особу відрахували з навчального закладу до завершення навчання, вона не отримала диплом, але згодом вирішила продовжити здобувати освіту того ж рівня.
Порада від АіФ UA:
Ця законодавча ініціатива може стати суттєвою підтримкою для батьків, які вже мають судове рішення щодо проживання дитини. Вона потенційно спростить процедуру отримання відстрочки від мобілізації, усунувши необхідність доведення додаткових обставин. Слідкуйте за розвитком подій та можливими змінами у законодавстві.