Нові перспективи відстрочки від мобілізації: чи стане судове рішення про місце проживання дитини достатньою підставою?
У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №15530, який потенційно може спростити процедуру отримання відстрочки від мобілізації для військовозобов’язаних батьків. Ініціатива стосується ситуацій, коли суд вже визначив, що дитина проживатиме разом із батьком або матір’ю, що підлягає мобілізації.
Документ, поданий до парламенту 20 серпня, вже передано на розгляд відповідного комітету. Нинішня редакція закону часто вимагає додаткових доказів самостійного виховання, окрім судового рішення про визначення місця проживання дитини, що створює певні складнощі для громадян.
За інформацією УНН, яка посилається на дані Верховної Ради, законопроєкт №15530 спрямований на те, аби змінити цю практику. Народний депутат Олексій Гончаренко виступив автором ініціативи, яка, як очікується, спростить отримання відстрочки для певної категорії батьків.
Зміни до законодавства: пропозиції Олексія Гончаренка
Суть законопроєкту полягає у внесенні змін до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Ця стаття визначає категорії громадян, які можуть бути звільнені від призову під час мобілізації.
Згідно з чинним законодавством, право на відстрочку мають жінки та чоловіки, які виховують дитину до 18 років і за певних умов є єдиними законними представниками. Це стосується випадків, коли інший з батьків помер, позбавлений прав, зник безвісти, оголошений померлим або перебуває у місцях позбавлення волі.
Також закон передбачає можливість відстрочки для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину на підставі рішення суду. Саме цю норму пропонується розширити законопроєктом №15530. Автор ініціативи прагне, аби наявність судового рішення, яке встановлює місце проживання дитини з військовозобов’язаним, стала самостійною підставою для отримання відстрочки, без необхідності доведення інших обставин.
Чому поточне законодавство вимагає більше, ніж просто рішення про проживання дитини?
Ключова відмінність криється у юридичному розмежуванні понять “визначення місця проживання дитини” та “самостійне виховання й утримання”. Навіть якщо суд встановлює, що дитина проживатиме з батьком, це не означає автоматичного припинення обов’язків іншим з батьків. Мати може продовжувати сплачувати аліменти, підтримувати зв’язок та брати участь у вихованні. Тому факт спільного проживання не завжди прирівнюється до факту одноосібного виховання.
Це призводить до ситуацій, коли батько фактично виконує всі функції опікуна, але для отримання відстрочки йому бракує формальних доказів самостійного виховання.
Позиція Верховного Суду
Питання розмежування цих понять вже розглядалося судами. У своїй постанові від 4 серпня 2026 року у справі №725/9343/25 Верховний Суд наголосив, що саме по собі проживання дитини з одним із батьків не є доказом повної відсутності участі іншого з батьків у вихованні. Для встановлення факту самостійного виховання необхідна оцінка реальної участі, а не лише місця проживання дитини.
Законопроєкт №15530 має на меті змінити цей підхід, зробивши рішення суду про місце проживання дитини з військовозобов’язаним окремою та достатньою підставою для відстрочки.
На кого поширюватиметься дія нової норми?
Ініціатива оперує терміном “малолітня дитина”, що за українським законодавством означає дитину віком до 14 років. Якщо законопроєкт буде ухвалено в поточній редакції, нова підстава для відстрочки стосуватиметься військовозобов’язаних, з якими за рішенням суду проживають діти до 14 років. Це може стати предметом обговорення, адже чинна норма статті 23 охоплює дітей віком до 18 років.
Чи потрібне позбавлення батьківських прав іншого з батьків?
Згідно з текстом законопроєкту, розміщеним на офіційному порталі ВРУ, такої вимоги немає. Документ не вимагає позбавлення батьківських прав іншого з батьків, його визнання зниклим безвісти або доведення повної відсутності участі у вихованні. Головною умовою є наявність судового рішення про визначення місця проживання дитини з військовозобов’язаним. Це означає, що відстрочка може бути надана навіть за умови, що інший з батьків продовжує брати участь у житті дитини, але суд визначив місце її проживання з іншим з батьків.
Причини появи законодавчої ініціативи
Поштовхом до обговорення стали резонансні випадки, зокрема, мобілізація батька п’ятирічної дитини у Кривому Розі влітку 2026 року. Чоловік стверджував, що самостійно виховує доньку і має відповідне судове рішення. Однак ТЦК роз’яснили, що надані документи не підтверджують факт самостійного виховання у значенні, яке вимагає законодавство. Після втручання омбудсмена чоловіка було звільнено для оформлення необхідних документів.
Які зміни очікують чоловіків у разі ухвалення законопроєкту?
Якщо законопроєкт буде підтримано, для багатьох військовозобов’язаних процедура підтвердження права на відстрочку значно спроститься. Особам, які вже мають судове рішення про місце проживання дитини, не доведеться проходити додаткові судові процеси для встановлення факту самостійного виховання. Проте, після внесення змін може виникнути потреба у коригуванні підзаконних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів №560, яка регламентує процедуру мобілізації та підтвердження права на відстрочку. Це може потребувати додаткового врегулювання з боку уряду.
Поточний статус законопроєкту
Станом на 26 серпня 2026 року, законопроєкт №15530 перебуває на початковому етапі розгляду у Верховній Раді. Після реєстрації 20 серпня, його передали до профільного Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Для набуття чинності документ має пройти читання у парламенті, отримати необхідну кількість голосів, і його текст може бути змінений у процесі підготовки.
Нагадаємо
Раніше ми повідомляли про реєстрацію законопроєкту, спрямованого на вирішення проблеми зі студентськими відстрочками від мобілізації, зокрема, для тих, хто був відрахований до завершення навчання та вирішив продовжити здобувати освіту.
Порада від АіФ UA:
Ця законодавча ініціатива може суттєво полегшити життя батькам, які самостійно виховують дітей та вже мають відповідне рішення суду. Вона потенційно усуває необхідність проходити додаткові бюрократичні процедури для підтвердження свого права на відстрочку від мобілізації, що є важливим кроком до спрощення взаємодії громадян із державними органами.