Як лікар Odrex намагається виправдатись у справі про смерть пацієнта: аналіз судових паралелей
Лікар Віталій Русаков з клініки Odrex, якому інкримінують медичну недбалість, вдається до стратегії виправдання, стверджуючи, що у Сполучених Штатах Америки медичних працівників вкрай рідко притягують до кримінальної відповідальності за летальні випадки з пацієнтами. Однак, проаналізувавши приклади, на які він посилається, можна дійти протилежного висновку.
У контексті справи про загибель підприємця Аднана Ківана, судові органи досліджують докази, що стосуються професійних помилок лікарів Odrex — Віталія Русакова та Марини Бєлоцерковської. Обвинувачені своєї провини не визнають. При цьому один із них активно веде власну інформаційну кампанію навколо судового процесу, як зазначає видання УНН.
Судові засідання тривають понад вісім місяців. Майже стільки ж часу хірург Віталій Русаков коментує хід справи у соціальних мережах, намагаючись переконати громадськість у своїй версії подій. З часом його публікації все менше стосуються безпосередньо обставин смерті Аднана Ківана та ролі медичних працівників, а все більше — недоліків української системи правосуддя.
Лікар вибірково висвітлює американські судові прецеденти, проводячи паралелі з українськими реаліями. Його основний аргумент полягає в тому, що лікар не повинен нести кримінальну відповідальність, якщо його дії не були свідомими та систематичними злочинами.
Віталій Русаков, хірург клініки Odrex, фігурант справи щодо смерті бізнесмена Аднана Ківана
Смерть Джоан Ріверс: приклад, що не спрацював
Першим прикладом, який наводить Русаков, є справа про загибель відомої американської телеведучої Джоан Ріверс. Вона померла у 2014 році після проведення медичної процедури у приватній клініці Нью-Йорка. Русаков наголошує, що справа завершилася виплатою фінансової компенсації, а медичний персонал уникнув ув’язнення.
Однак, він ігнорує ключовий аспект: смерть Ріверс була офіційно класифікована як ускладнення лікувальної процедури, а недбалість не була визнана безпосередньою причиною смерті. Це означає, що даний випадок не спростовує того факту, що встановлена медична недбалість, яка призвела до загибелі пацієнта, може мати кримінальні наслідки у США.
Справа нейрохірурга Крістофера Данча
Другий приклад стосується нейрохірурга Крістофера Данча, який завдав тяжких травм десяткам пацієнтів і врешті-решт отримав довічне позбавлення волі. Русаков подає цю справу як доказ того, що американського лікаря можуть ув’язнити лише у виняткових випадках, коли він демонструє відверту “монструозність” у своїх діях.
Крім того, Русаков стверджує, що Данч став першим лікарем у США, якого притягнули до кримінальної відповідальності за дії, вчинені під час професійної діяльності. І це твердження також не відповідає дійсності. Данч став першим американським лікарем, засудженим до довічного ув’язнення. Проте, медиків у США притягували до кримінальної відповідальності й раніше.
Один із найвідоміших прецедентів — справа особистого лікаря Майкла Джексона, Конрада Мюррея. У 2011 році його визнали винним у ненавмисному спричиненні смерті через недбалість та засудили до чотирьох років позбавлення волі. У цій справі йшлося про одного померлого пацієнта.
Справа “Берлін проти Натан”: прихована інформація
У третьому прикладі Русаков розповідає про пацієнтку, яка нібито безпідставно звинуватила лікаря в недбалості, а згодом сама разом із адвокатами була покарана судом. Однак, Русаков замовчує той факт, що Апеляційний суд пізніше скасував це рішення, дійшовши висновку, що позовні вимоги не мали належних юридичних підстав.
Маніпулятивним видається не лише спосіб викладу американських справ Русаковим, але й його теза про те, що в Україні кримінальна справа загрожує “будь-якому лікарю, який не зміг врятувати пацієнта”.
Стаття 140 Кримінального кодексу України передбачає зовсім інший підхід. Для притягнення до відповідальності необхідно довести факт неналежного виконання професійних обов’язків через недбале або несумлінне ставлення, настання тяжких наслідків для пацієнта та наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між діями лікаря та наслідками. Таким чином, сам факт смерті пацієнта автоматично не робить лікаря винним. Саме тому у справі Аднана Ківана суд наразі ретельно досліджує медичну документацію, висновки експертиз та інші докази.
Віталій Русаков має повне право не визнавати свою провину та публічно відстоювати свою позицію. Однак, вибіркове трактування іноземних судових справ та спрощення української правової системи до формули “не врятував пацієнта — отримав кримінальну справу” може свідчити про спробу публічного виправдання власних помилок та формування образу “жертви системи”.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація допоможе вам краще зрозуміти, як можуть розвиватися події у справах про медичну недбалість, і на що варто звертати увагу при аналізі заяв з боку обвинувачених. Важливо пам’ятати, що юридична відповідальність настає лише за наявності доведених фактів порушення професійних обов’язків та спричинення тяжких наслідків, а не просто через летальний результат.