Inguar Defence виробляє в Україні 65% компонентів для бронемашин Inguar-2. Подальша локалізація виробництва стикається з викликами у вигляді технологій, фінансування, вартості та загрози ворожих ударів.
Виробництво бронемашин Inguar-2: український потенціал та перешкоди
Українська компанія Inguar Defence досягла значного успіху, локалізувавши виробництво 65% компонентів для своїх нових бронеавтомобілів Inguar-2 на території України. Однак, як повідомив директор компанії Артем Ющук виданню “Оборонка” (інформацію передає Defence Express), подальше нарощування цього показника в найближчі роки може зіткнутися із серйозними викликами.
Обмеження технологічного та фінансового характеру
За словами керівника компанії, до переліку компонентів, виробництво яких вже повністю налагоджено в Україні, входять усі елементи підвіски для бронеавтомобілів. Водночас, такі ключові вузли, як двигуни, трансмісії, складна електроніка та низка інших специфічних деталей, наразі виготовляти в Україні неможливо. Це створює природню межу для подальшого зростання рівня локалізації виробництва Inguar-2.
Питання локалізації є надзвичайно важливим для оборонно-промислового комплексу України, адже власне виробництво комплектуючих знижує залежність від імпортних постачань. Проте, наслідки тривалої деіндустріалізації після розпаду СРСР призвели до втрати значної частини промислових потужностей, а деякі види продукції раніше взагалі не випускалися в країні.
Фактори, що гальмують прогрес
Незважаючи на ці труднощі, український ОПК демонструє поступове відновлення та освоєння нових виробничих напрямків. Яскравим прикладом є серійне виробництво самохідних артилерійських установок 2С22 “Богдана”, яке вдалося масштабувати до значних обсягів. Наразі одним із ключових обмежувальних факторів для подальшого розвитку такого виробництва залишається дефіцит фінансування.
Компанія Inguar Defence успішно впоралася з виготовленням певних компонентів для своїх бронемашин, зокрема елементів підвіски. Однак, створення сучасних виробничих ліній для більш складних деталей потребує значних інвестицій часу та фінансових ресурсів. Додатковим суттєвим ризиком є постійна загроза російських ракетних ударів та атак безпілотників, які можуть призвести до пошкодження оборонних підприємств.
Ще однією перешкодою є конкурентоспроможність собівартості української продукції. Вітчизняні компоненти або готові вироби на певних етапах виробництва можуть виявитися дорожчими за масові імпортні аналоги. В умовах повномасштабної війни та обмежених бюджетів це створює складну дилему, адже Силам оборони вкрай необхідно отримати необхідну кількість техніки якомога швидше.
Отже, повна локалізація виробництва бронеавтомобілів в Україні в найближчій перспективі видається малоймовірною. На цьому тлі показник у 65% вироблених в Україні компонентів для Inguar-2 є суттєвим досягненням. Подальше його підвищення залежатиме від спроможності освоїти новітні технології, залучення необхідних ресурсів та стабільного фінансування.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є корисною для розуміння поточного стану українського оборонно-промислового комплексу. Вона показує, що, попри значні успіхи у локалізації виробництва, існують об’єктивні перешкоди для досягнення 100% незалежності у виробництві складних видів озброєнь. Це допоможе краще оцінити зусилля, що докладаються, та потенційні виклики, з якими стикається галузь.