10:55, 24 липня 2026
У Щирці, старовинному місті на Львівщині, що колись було передмістям Лани, на могилі, насипаній біля роздоріжжя, височіє пам’ятний хрест. Ця могила – не метафора, а свідчення трагічних подій, що розгорнулися приблизно у 1770-1771 роках. Тоді тут було поховано чотирьох гайдамаків, яких поляки жорстоко стратили на ринковій площі Щирця після поразки Коліївщини. Назва повстання 1768 року, спрямованого на визволення Правобережної України від польського панування, зазвичай асоціюється зі словом “кіл”. Однак, більш правдоподібним є походження цього терміну від слів “колотнеча”, “колотити”, “колокута”, що означають смуту чи заворушення.
Галина Пагутяк
Письменниця, лауреатка Шевченківської премії з літератури
Детальніше
Гайдамацьке повстання, хоч і не досягло сучасної Галичини, було жорстоко придушене спільними силами московських та польських військ. Близько 400 полонених гайдамаків були доставлені на західноукраїнські землі для демонстративних страт, що супроводжувалися нелюдськими тортурами: повстанців четвертували, колесували, здирали шкіру, садили на палю та перетворювали на “живі смолоскипи”. Перед цими страхітливими катуваннями найсильніших з них змушували до каторжної праці. Зокрема, останній польський комендант Львова, Феліціан Коритовський, використав полонених гайдамаків для відновлення свого будинку на Площі Ринок, 29, ще до того, як віддати їх на муки. Відвідуючи нині кафе “На бамбетлі” в пасажі Андреоллі, варто згадати тих, чия кров і піт просочили ці стіни.
Демонстративні страти проводилися з каральною метою у п’ятнадцяти галицьких містечках. Четверо безіменних гайдамаків були відправлені до Щирця на “прохання” місцевих жителів, аби залякати українське населення та запобігти подальшим повстанням. Парадоксально, але самі окупанти часто панічно боялися гайдамаків, свідченням чого є їхні пізніші висловлювання: “Врятувався той, хто мав доброго коня”. Натомість, вони насолоджувалися стражданнями полонених. Подібну жорстокість виявляли й московити, які, поділивши перемогу з поляками, у пастку заманили Залізняка. Варто згадати, що вулицею, яка нині носить назву Гайдамацька, возили на страту Івана Гонту. Однак, цей терор мав протилежний ефект. Після поховання страчених на роздоріжжі, де традиційно ховали найбільших злочинців, мешканці Щирця опікувалися могилою та встановили хрест, який був знищений комуністами у 1961 році. Місцезнаходження могили передавалося з покоління в покоління, і навіть за часів польської окупації 1920-1930-х років правдивий напис був неможливий. Сучасний напис свідчить: “За святую волю і правду. Відновлено громадою с. Лани 1990 р. після знищення ворогами українського народу 1961 р.”
Пам’ятний хрест у Щирці
Фото: надала авторка <p>Пам’ятний хрест у Щирці</p>
Нині поруч із хрестом майорять два прапори – державний український та прапор національно-визвольної боротьби. З одного боку, цей меморіал уособлює спадкоємність боротьби за незалежність України: від козацтва (адже частина запорожців брала участь у Коліївщині), через Українську Галицьку Армію, Українську Повстанську Армію, до сучасних Збройних Сил України, які протистоять російському агресору. З іншого боку, для збереження історичної пам’яті наступних поколінь, необхідно додати напис, що пояснює, хто саме тут похований.
Навіть вороги визнавали мужність гайдамаків. Жоден з них не зламався під тортурами, і жоден селянин не видав повстанців. Тарас Шевченко пишався тим, що його дід був гайдамакою, попри те, що “білі пальта” ( тогочасні та сучасні) намагаються маргіналізувати Коліївщину, навіть вилучивши поему Шевченка “Гайдамаки” зі шкільної програми.
Цікаво, що Річ Посполита, незважаючи на жорстоке придушення повстання, проіснувала лише два роки після тих подій, розпавшись на польську та австро-угорську імперії. Цей крах був наслідком внутрішнього гниття та провальної асиміляційної політики влади, а не зовнішніх причин.
Купуйте книжки в онлайн-крамниці видавництва
- XVIII століття
- Колонки
- Львівська область
- Річ Посполита
Схожі матеріали
Ембріон Росії: поява Залісся
Детальніше
Українські миротворці: від Балкан до Африки
Детальніше
"Земле, моя всеплодющая мати…" Галина Пагутяк
Детальніше
Позивний "Кнопка". Ірина Васечко
Детальніше
Влада чи Церква, закон чи благодать? Початки російської автократії та української демократії
Детальніше
Свічки на гробах. Галина Пагутяк
Детальніше
Дідух чи ялинка. Галина Пагутяк
Детальніше
Мак, мед, вода… Галина Пагутяк
Детальніше
Як закінчити революцію. Віталій Ляска
Детальніше
Порада від АіФ UA: Ця стаття допоможе глибше зрозуміти історичний контекст українських визвольних рухів та вшанувати пам’ять героїв, чия боротьба за свободу була жорстоко придушена, але не забута. Знання минулого є ключем до розуміння сьогодення.