## Україна: Стратегічний Актив чи “Ящик Пандори” для ЄС? Євросоюз переосмислює правила вступу
Україна постає перед Європейським Союзом як непросте стратегічне завдання, де потужний оборонний потенціал країни контрастує з викликами, пов’язаними з корупцією та необхідністю зміцнення верховенства права. Financial Times розкриває подробиці внутрішніх дискусій у Брюсселі щодо перегляду самого механізму розширення, розглядаючи можливість поетапної інтеграції кандидатів.
Ключові аспекти
Згідно з аналізом видання, Україна являє собою “складну дилему” для ЄС. З одного боку, її військова міць та бойовий досвід є беззаперечною перевагою. З іншого боку, стурбованість викликають рівень корупції, стан судової системи та дотримання фундаментальних європейських цінностей. Це спонукає Брюссель до перегляду традиційних підходів до процесу вступу.
Комісар ЄС з питань розширення, Марта Кос, зазначає, що раніше процес приєднання нових членів переважно розглядався через призму економічної вигоди. Нові члени відкривали свої ринки, отримуючи натомість інвестиції та стимулюючи зростання ВВП. Сьогодні ж на перший план виходять питання безпеки та оборони.
Видання підкреслює, що в умовах невизначеності щодо майбутнього НАТО, особливо з огляду на позицію Дональда Трампа, Європейський Союз активно позиціонує себе як альтернативну платформу для координації безпекової політики. Хоча пункт про взаємну оборону в ЄС не є прямою аналогією до п’ятої статті Північноатлантичного договору, країни-кандидати, які вже є членами НАТО (як-от Албанія, Чорногорія, Північна Македонія та Туреччина), також беруть участь у цьому діалозі.
“Розширення – це вже не лише про те, щоб кандидати наздогнали нас… це також політика безпеки. Йдеться все більше про те, як ми, європейці, можемо працювати разом у нових реаліях світу, у якому ми живемо”, – цитує Кос видання. Вона додає, що розширення означає “переформатування політичної та безпекової архітектури Європи для створення Європи, здатної конкурувати з іншими великими світовими силами”.
Особливо виразно це проявляється у випадку України. “Ніде це не так очевидно, як в Україні, чиї збройні сили є одними з найбільших, найкраще озброєних і, безумовно, найзагартованіших у боях у Європі. Держави-члени ЄС хочуть бачити Київ та його грізну армію у своїй команді, – йдеться у публікації. – Але ці переваги мають колосальний зворотний бік. Посадовці ЄС визнають, що масштаби занепокоєння щодо корупції, незалежності судової влади та інших фундаментальних цінностей блоку означають, що країна не отримала б офіційного процесу вступу без вторгнення росії”.
Цей виклик, у поєднанні з прагненням України до “прискореного” вступу наступного року, спонукали Брюссель до активного пошуку нових підходів до розширення, які б відповідали сучасним політичним реаліям.
За словами одного з високопосадовців ЄС, що брав участь у переговорах з Україною, заявлена мета вступу до 1 січня 2027 року була “криком про допомогу”, оскільки Президент Володимир Зеленський розумів її неможливість, але прагнув надіслати чіткий сигнал про необхідність прискореного процесу.
Високопоставлений дипломат ЄС визнає, що “Україна являє собою складну дилему”. “Не можна ввести до ЄС країну з 40 мільйонами людей, яка посідає 104-те місце у світовому списку щодо корупції. Це було б глузуванням з усього проєкту. Але також не можна залишати їх напризволяще. Усі бачать, що Україні знадобиться щось від нас, щоб полегшити переживання [довгого очікування повноцінного членства]”, – зазначив він.
Публікація також ставить під сумнів готовність самого ЄС прийняти нових членів, незважаючи на бажання країн-кандидатів. “Найбільший вплив України на дебати щодо розширення, безумовно, полягає в тому, щоб чітко показати, наскільки ми не готові до нових членів”, – констатує високопоставлений чиновник ЄС, додаючи, що “нам також потрібні внутрішні зобов’язання щодо реформ”.
На тлі зростаючої риторики про розширення, країни-члени ЄС розглядають можливість модифікації процесу вступу. Зокрема, Франція та Німеччина виступили з пропозиціями щодо поетапної інтеграції, коли переваги членства надаються поступово, залежно від досягнення певних етапів реформ, замість нинішньої системи повного членства після завершення всіх процедур.
“Нам потрібно розвиватися, – наголошує комісар ЄС Кос. – Ми все ще використовуємо методологію, яка, плюс-мінус, така ж, як і 40 років тому, коли Іспанія та Португалія приєдналися до ЄС”.
Брюссель планує представити власні пропозиції щодо реформування процесу розширення, які, окрім технічної оцінки впливу нових членів на функціонування ЄС, включатимуть варіанти поступової інтеграції. Ця ініціатива отримала помірковану реакцію решти країн-членів.
“Розширення зараз відбувається зі швидкістю, якої ми не бачили за останні 15 років, – зазначає Кос. – Це потребує лідерства та побудови довіри з усіма 27 нашими державами-членами”.
Ставлення країн-кандидатів до можливого членства “на півдорозі” є неоднозначним. Київ переважно відхиляє будь-які альтернативи повноцінному членству, тоді як Белград висловлює більшу відкритість до подібних ідей.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація важлива для українців, оскільки вона розкриває складність процесу євроінтеграції та внутрішні дискусії в ЄС. Розуміння цих викликів допоможе краще оцінювати реалістичні терміни вступу та усвідомлювати, які реформи є ключовими для досягнення повноцінного членства. Водночас, пропозиції щодо поетапної інтеграції можуть надати Україні певні переваги та стимулювати прогрес ще до формального завершення переговорів.