Болгарія: Скандал із МіГ-29 та джерелом запчастин для України
Міністр оборони Болгарії, Димитр Стоянов, потрапив у центр бурхливої дискусії після того, як Софія звернулася до Польщі щодо потенційного отримання винищувачів МіГ-29. Як повідомляє УНН, посилаючись на офіційні джерела Болгарського телеграфного агентства та польської сторони, йдеться про літаки, які Варшава раніше розглядала для передачі Україні. Болгарська влада, однак, наполягає, що винищувачі потрібні виключно як джерело запчастин.
Передісторія питання
Представники болгарського оборонного відомства заявляють, що наразі жодних переговорів із Польщею щодо придбання бойових літаків не ведеться. Натомість Софія скерувала офіційні запити до Варшави та Будапешта з метою з’ясування подальшої долі їхніх винищувачів МіГ-29 та потенційної можливості отримання як самих літальних апаратів, так і окремих компонентів.
За словами міністра Стоянова, Болгарія не має наміру формувати додаткову ескадрилью радянських винищувачів. Натомість, літаки розглядаються виключно як джерело двигунів, вузлів та інших критично важливих деталей, необхідних для забезпечення боєздатності болгарського парку МіГ-29.
«Якщо деякі представники опозиції вважають, що захищати повітряний простір України важливіше, ніж повітряний простір Болгарії, нехай скажуть про це публічно», – заявив Стоянов.
– зазначив він.
Міністр підкреслив, що за безпеку повітряного простору країни мають відповідати саме болгарські літаки та пілоти. Ця заява надала технічному питанню політичного забарвлення, викликавши гостру реакцію опозиції. Останню звинувачують уряд у спробі поставити під сумнів безпеку Болгарії, натомість надаючи пріоритет підтримці України.
Представники опозиційної партії «Так, Болгарія» навіть провели символічну акцію протесту під будівлею Міністерства оборони, встановивши там старий автомобіль «Москвич». Таким чином вони хотіли підкреслити своє бачення щодо перетворення болгарської армії на склад застарілої радянської техніки та закликали до негайного зосередження на закупівлі сучасної західної авіації.
Ситуація з передачею літаків
Водночас у Міністерстві оборони Болгарії уточнили, що станом на кінець липня Варшава ще не надала відповіді на запит Софії. Офіційні переговори ще не розпочалися, і жодних домовленостей щодо кількості літаків, їхньої вартості чи термінів передачі досягнуто не було.
Варто зазначити, що наприкінці липня 2026 року заступниця міністра оборони Польщі, Магдалена Собковяк-Чернецька, повідомила про отримання від України конкретної пропозиції щодо можливого обміну польських МіГ-29 на українські безпілотники або супутні технології. Однак, остаточної згоди щодо такого обміну також не досягнуто.
Станом на 2 серпня Польща не приймала жодних рішень щодо передачі літаків ані Болгарії, ані Україні. Скандал у Софії виник через сам факт направлення запиту щодо винищувачів, які потенційно могли б посилити українську авіацію.
Додатковий контекст
Болгарія продовжує експлуатувати МіГ-29 для забезпечення охорони власного повітряного простору, доки нові американські винищувачі F-16 Block 70 не досягнуть повної операційної готовності. Для підтримання в належному стані наявних літаків країні критично необхідні двигуни та комплектувальні. Польське державне підприємство WZL-2 вже залучене до технічного обслуговування болгарських МіГів.
Крім того, болгарське оборонне відомство ініціювало тендер на проведення капітального ремонту до десяти двигунів РД-33 для МіГ-29. Максимальна вартість цієї закупівлі, враховуючи податки, становить приблизно 17 мільйонів євро.
Паралельно Польща продовжує обговорювати з Україною можливу передачу своїх МіГ-29. Згідно з угодою про співробітництво у сфері безпеки, підписаною Києвом і Варшавою у липні 2024 року, Польща зобов’язалася розглянути можливість надання Україні щонайменше однієї ескадрильї (тобто не менше 14 літаків). Важливою умовою є те, що це рішення не повинно послабити обороноздатність польських Повітряних сил.
Порада від АіФ UA:
Ця новина є корисною для розуміння складних дипломатичних та оборонних питань, які виникають під час міжнародної співпраці. Вона демонструє, як технічні потреби однієї країни (Болгарії) можуть перетинатися з військовою допомогою іншій (Україні), створюючи політичні дискусії та виклики. Для українського читача це приклад того, як важливе є підтримання партнерських відносин та чітке розуміння потреб усіх сторін.