Україна переорієнтовує удари: від паливних баз до ключових економічних точок агресора.
Сортувальний центр Wildberries у Рязані після ураження українськими БпЛА
Україна коригує свою стратегію далекобійних операцій. Якщо раніше пріоритетними цілями були нафтопереробні заводи (НПЗ), що спричинило паливну кризу, то нині це лише перший етап комплексного підриву російської економіки, яка підтримує військовий потенціал агресора. Сучасний підхід спрямований на системне руйнування всієї інфраструктури, а не лише енергетичної, охоплюючи логістику, фінансовий сектор та підприємства оборонно-промислового комплексу.
Паливна криза в РФ як наслідок ударів по НПЗ
З початку поточного року українські сили уразили понад 15 російських НПЗ, деякі з них зазнали повторних атак та тимчасово зупинили роботу. Об’єкти, розташовані на значній відстані, понад 2000 км від кордону, також опинилися під ударами. Україна продовжує цілеспрямовано атакувати російські нафтопереробні потужності, що вже спричинило різке зростання цін на пальне та його дефіцит на території РФ.
За даними розвідки, у період з 1 по 10 липня середня вартість бензину АІ-92 на автозаправних станціях Росії піднялася до 64,5 рубля за літр, що на 20% перевищує показники попереднього року.
“У липні виробництво бензину в Росії скоротилося до приблизно 71,5 тисячі тонн на добу, тоді як середньолітній попит сягає близько 110 тисяч тонн. Це означає, що задовольняється лише 65% потреб. Розрахунковий дефіцит становить близько 38,5 тисячі тонн на добу, або 35% від загального внутрішнього споживання. Усі ознаки вказують на те, що Кремль готується не до вирішення кризи, а до її тривалого існування”, – йдеться у повідомленні.
Окрім нафтопереробних заводів, об’єктами атак також стали танкери, що курсують у Каспійському та Чорному морях.
Трансформація української стратегії ударів
Видання Financial Times повідомляє, що Україна зміщує фокус з масованих атак на російські НПЗ до високоточних ударів по критично важливих елементах, які є найскладнішими для відновлення. Українські військовослужбовці, оператори безпілотних систем та фахівці з енергетики розповіли виданню, що метою стало не просто спричинити пошкодження чи пожежу, а вивести підприємства з ладу на тривалий період.
Один із представників українського підрозділу, що здійснює глибокі удари, зазначив, що стратегія є “ретельно таргетованою та скоординованою” і втілює концепцію системної війни.
Перед кожною операцією підрозділи консультуються з інженерами та експертами в галузі енергетики, які визначають найуразливіші компоненти виробництва.
“Інженери та експерти вказують підрозділам безпілотників, куди саме бити: “ось по цих трубопроводах, або по цій трубі, вдарити тут – у цьому просторі, або по цій частині з’єднання обладнання, або по цьому блоці”, – цитує одного з операторів видання.
Виконувач обов’язків міністра оборони Євгеній Хмара повідомив, що спільно з головнокомандувачем Михайлом Драпатим розробляються плани щодо перенесення війни на територію агресора.
“Ціль незмінна – технологічна перевага нашої армії над російським ворогом та максимальне збереження життя людей за рахунок технологічних змін. Маємо масштабувати те, в чому вже ефективні: deep strike та middle strike, засоби радіоелектронної боротьби та інші рішення, які зберігають життя воїнів та ефективніше знищують противника”, – повідомив він.
Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк пояснив, що Україна вже не розглядає окремі заводи як ізольовані цілі.
“Ми розглядаємо Росію як систему. Розуміння цієї системи дозволяє виявити критичні частини, де ефект є набагато суттєвішим”, – сказав він у коментарі Financial Times.
Саме тому українські планувальники аналізують взаємозв’язок між НПЗ, підстанціями, транспортною інфраструктурою та експортними маршрутами, а після перших ударів повторно атакують ті самі об’єкти ще до завершення їх ремонту.
Наступний етап – фінансова система Росії
За словами Дениса Штілермана, головного конструктора та співвласника української компанії Fire Point, яка виробляє далекобійні дрони FP-1 (здатні вражати цілі на відстані понад 3000 км) та ракети Flamingo, Україна вже досягла значних результатів завдяки ударам по нафтовій інфраструктурі.
“Мені здається, зараз це комплекс заходів, який повинен бути. Ми зараз дуже сильно натиснули. Зараз, коли бак бензину в Москві коштує в 3,5 раза дорожче, ніж він коштував, коли люди змушені в Москві стояти в кількох чергах для того, щоб заправити свою машину, це вже певний результат”, – зазначив він в інтерв’ю Дмитру Гордону.
Водночас він висловлює переконання, що цього недостатньо. Якщо першою ланкою української стратегії став паливно-енергетичний комплекс, то наступним етапом, на думку Штілермана, має стати підрив фінансової системи Росії.
“Зараз нам потрібно добити Wildberries та Ozon, це обов’язково. Це спричинить крах банківської системи – це одні з основних позичальників”, – пояснив він.
За словами Штілермана, Wildberries є одним із найбільших корпоративних позичальників у РФ, а російський державний банк ВТБ зробив ставку саме на розвиток цього маркетплейсу.
“У ВТБ і так справи йшли не надто добре, а зараз трильйони рублів кредитів виявляться безнадійно втраченими. І це може підірвати становище другого найбільшого банку в Росії. І це потрібно продовжувати”, – переконаний головний конструктор Fire Point.
Його слова підтверджуються й фінансовими показниками самого ВТБ. Банк вже повідомив про погіршення результатів: чистий прибуток за перше півріччя виявився майже на 20% нижчим за прогнозований, а очікування на другу половину року також були переглянуті у бік суттєвого зниження. Крім того, банк вже почав обмежувати вкладникам доступ до коштів.
Логістика також стає мішенню
Окрім фінансової складової, українські удари дедалі активніше спрямовуються й на руйнування логістичних ланцюгів.
За словами Дениса Штілермана, маркетплейси відіграють важливу роль не лише для цивільної економіки, а й для забезпечення військового виробництва.
“Не є таємницею, що велика кількість дронів виробляється Росією на тимчасово окупованих територіях. Дуже важливо було припинити ці канали постачання. Це все руйнування логістики. Це дуже слушні ідеї. І потрібно продовжувати підтримувати дефіцит бензину, нарощувати його весь час, і продовжувати тиснути на всі слабкі сторони, які ми бачимо”, – переконаний він.
Схожу логіку описує і командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді, як пише Financial Times. За його словами, атаки на НПЗ є частиною ширшої кампанії з руйнування мереж, що підтримують воєнні зусилля Росії — від нафтового експорту, який фінансує армію, до логістичних маршрутів постачання військ на фронті.
“Мета зрозуміла: 1) знищити джерела, що фінансують війну Путіна (нафтова торгівля), і 2) (знищити) військово-промисловий комплекс, що постачає окупаційну армію зброєю”, – зазначив він.
За словами “Мадяра”, після систематичного знищення російських засобів ППО, радіолокаційних станцій та комплексів радіоелектронної боротьби подальше планування ударів стає “питанням чистої математики”, коли враховуються обсяги виробництва, внутрішнього споживання, експорту та логістики.
Наслідки в десятки разів дорожчі, ніж самі удари
За словами в.о. міністра оборони Євгена Хмари, головним критерієм ефективності українських далекобійних операцій є не кількість уражених об’єктів, а співвідношення вартості удару до економічних втрат, яких він завдає Росії.
“Українські далекобійні удари по російській нафтовій інфраструктурі та інноваційні дронні кампанії спрямовані на те, щоб завдати Росії збитків, які значно перевищують витрати України на їх реалізацію”, – пояснив він в інтерв’ю Loomered.
За словами Хмари, Україна прагне досягти співвідношення, коли вартість проведення операції становитиме лише близько 2% від економічних збитків, яких вона завдає ворогу.
В.о. міністра зазначив, що саме за таким принципом планувалася і операція “Павутина” – масштабна атака безпілотників на російську стратегічну авіацію, яку здійснив підрозділ, яким він раніше командував. Тоді завдяки атаці далекобійними дронами вдалося знищити або пошкодити 41 літак окупантів.
Україна все більше переходить від війни на виснаження до війни економічних коефіцієнтів, коли кожен удар має змушувати Росію витрачати у десятки разів більше на ліквідацію наслідків, ремонт та підтримку функціонування власної військової економіки.
Війна переходить в економічну площину
Описаний підхід свідчить про те, що Україна поступово переходить до нової моделі ведення війни. Її метою стає не стільки фізичне знищення окремих військових чи промислових об’єктів, скільки руйнування економіки, яка дозволяє Росії продовжувати агресію.
Точкові удари по критичних вузлах енергетичної інфраструктури, повторне ураження відремонтованих об’єктів, створення дефіциту пального, руйнування логістики та потенційний тиск на найбільші маркетплейси й банківський сектор є елементами єдиної стратегії. Її логіка проста: кожна українська операція має коштувати значно дешевше, ніж наслідки, які вона створює для економіки та ВПК Росії, а також можливостей Кремля фінансувати війну.
Порада від АіФ UA: Ця інформація демонструє еволюцію воєнних дій, де крім фізичного ураження, Україна цілеспрямовано б’є по економічних “жилах” агресора. Для українців це означає, що ворог стає слабшим не лише на полі бою, але й у довгостроковій перспективі, що є важливим кроком до перемоги. Бажання тримати руку на пульсі подій та розуміти глобальні стратегії допоможе вам краще орієнтуватися в сучасному світі.