Президент України Володимир Зеленський висловив повагу як Михайлу Федорову, так і Олександру Сирському, наголосивши, що досягнення у “глибоких ударах” по території росії є результатом синергії секретних служб, розвідки та українських захисників.
Президент України Володимир Зеленський відзначає заслуги як колишнього міністра оборони Михайла Федорова, так і екскерівника Збройних Сил України Олександра Сирського. Однак, за словами глави держави, успішні операції з нанесення глибоких ударів по території росії є результатом скоординованих дій спецслужб, розвідувальних органів та військовослужбовців на передовій. Про це він повідомив в інтерв’ю американському телеканалу CNN, передає УНН.
Деталі
Зеленський підкреслив, що не бажає, аби внутрішні розбіжності між високопосадовцями могли впливати на критично важливі військові рішення.
Я не маю часу на переговори. Послухайте, у мене немає часу заслуховувати одну сторону, а потім іншу, адже ці сторони не готові йти на компроміси щодня. Мені не потрібно з’ясовувати, хто має рацію, а хто помиляється.
– зазначив Президент.
Контекст
15 липня поточного року Володимир Зеленський прийняв рішення про звільнення Михайла Федорова з посади Міністра оборони. Новим очільником оборонного відомства було призначено Євгенія Хмару, колишнього виконуючого обов’язки голови Служби безпеки України.
Ця подія спричинила хвилю протестів у багатьох українських містах. Активісти виступали не лише за повернення Федорова на керівну посаду в Міністерстві оборони, але й за відставку тодішнього головнокомандувача ЗСУ.
Згодом Олександр Сирський оголосив про складення повноважень Головнокомандувача ЗСУ, заявивши, що передає своєму наступнику “армію, яка не лише тримає оборону, але й перебуває в стані наступу”.
На тлі цих подій Президент Зеленський запропонував Михайлу Федорову “гідну посаду у владі, яка дозволить об’єднати технологічний потенціал нашої держави та забезпечити його подальший розвиток”.
Порада від АіФ UA:
Ця новина допоможе вам зрозуміти, як відбуваються стратегічні операції в Україні, і наголошує на важливості командної роботи та професіоналізму військових та спецслужб, а не на особистих амбіціях окремих чиновників. Це свідчить про зрілість державного управління під час війни.