Новий підхід до оподаткування лізингу літаків ставить під загрозу існування українських авіакомпаній. Аерокосмічна асоціація України наголошує на необхідності правової чіткості у цьому питанні.
Спроби стягнути з українських авіакомпаній 15% роялті за лізинг літаків заднім числом можуть спричинити фінансовий крах більшості учасників ринку. Голова юридичного комітету Аерокосмічної асоціації України Руслан Мельниченко закликає державу забезпечити стабільність правового поля, як повідомило видання УНН.
Проблематика виникла у 2024 році, коли Державна податкова служба та Бюро економічної безпеки почали інтерпретувати операції з лізингу повітряних суден як сплату роялті. Це суттєво відрізняється від усталеної практики, яка діяла в Україні протягом багатьох десятиліть.
Фактично, з 2024 року літаки почали розглядати не як засоби перевезення, а як обладнання, а лізингові платежі – як роялті… Ми консультуємося з фінансовими експертами, податківцями та провідними юристами в Україні та за кордоном. Жодна країна світу не класифікує лізинг повітряних суден як роялті.
– підкреслив Мельниченко.
Особливе занепокоєння в авіаційній спільноті викликає пропозиція застосувати цей новий підхід ретроспективно.
Податкова служба прагне оподаткувати ці операції не лише на майбутнє, а й заднім числом, за останні сім років… Якщо ці податки будуть стягнуті, це гарантовано призведе до банкрутства всіх авіакомпаній на ринку.
– пояснив Руслан Мельниченко.
З огляду на те, що середня рентабельність українського авіаційного бізнесу становить лише 7-10%, додаткове фінансове навантаження буде критичним. До того ж, через закриття повітряного простору, авіакомпанії були змушені перебазувати свої літаки за кордон, перебудувати бізнес-моделі та зосередитися на міжнародних ринках, щоб зберегти кваліфікований персонал та свої компетенції. Таким чином, українська цивільна авіація нині перебуває у вкрай складних умовах.
Чи змінюються “правила гри” без оновлення законодавства?
Це відбувається навіть попри той факт, що законодавство щодо оподаткування таких операцій не зазнавало змін протягом усієї незалежності України. Однак, починаючи з 2024 року, ДПС застосовує нову інтерпретацію лізингових платежів, а БЕБ використовує її для відкриття кримінальних проваджень проти українських авіакомпаній.
Додаткові питання виникають і через те, що, за даними Української авіатранспортної асоціації, авіакомпанії, які зіткнулися з цією проблемою, раніше вже проходили податкові перевірки. Жодних порушень щодо несплати податку на репатріацію за лізинговими операціями тоді виявлено не було.
Водночас, авіакомпанії не вимагають податкових пільг чи особливого режиму. Згідно з даними Державіаслужби, у період з 2022 по 2025 роки підприємства авіаційної галузі сплатили до державного бюджету близько 27 мільярдів гривень податків і зборів.
Нагадаємо
Бюро економічної безпеки розслідує низку кримінальних проваджень щодо щонайменше п’яти українських авіакомпаній. Серед них — МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, “Н3ОПЕРЕЙШІНС” та “Скайлайн”. Ці перевізники отримують літаки в лізинг за кордоном від компаній-нерезидентів України. БЕБ вважає, що авіакомпанії повинні були сплачувати в Україні роялті – збір за використання об’єктів права інтелектуальної власності. Однак при цьому ігнорується той факт, що транспортні засоби не є об’єктами інтелектуальної власності. Крім того, між Україною та низкою країн діють конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до цих угод, українські компанії сплачують податки саме за лізинг у тих країнах, де зареєстровані лізингодавці.
Саме на цій, не підкріпленій законодавством, правовій конструкції ґрунтуються кримінальні провадження за ухилення від сплати податків. Однак така позиція суперечить як міжнародній практиці, так і усталеній судовій практиці в Україні.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для всіх, хто працює в авіаційній галузі України або пов’язаний з нею. Розуміння потенційних фінансових ризиків та правових колізій допоможе компаніям краще планувати свою діяльність та шукати шляхи захисту своїх інтересів. Також це важливий сигнал для держави щодо необхідності стабілізації податкового законодавства, щоб уникнути колапсу стратегічно важливої галузі.