## Експорт озброєнь: Нові правила гри чи старі бар’єри?
Кабінет Міністрів України запровадив новий порядок здійснення міжнародних передач військових товарів, який діятиме протягом воєнного стану та ще шість місяців після його завершення. Цей механізм покликаний стимулювати експорт оборонної продукції, однак, за словами експертів, він не усуває ключові перешкоди, такі як міжвідомчі погодження та фінансові ризики.
Уряд ініціював запровадження керованого механізму для експорту озброєнь та оборонних технологій, який буде чинним до завершення воєнного стану та протягом наступних шести місяців. Хоча це рішення є кроком до полегшення експорту оборонних товарів, воно суттєво не змінює фундаментальних аспектів чинної системи експортного контролю. Видання УНН детально проаналізувало, що саме змінилося, а які перешкоди залишилися.
Йдеться про Постанову Кабінету Міністрів України №875 від 1 липня 2026 року “Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період дії правового режиму воєнного стану в Україні”.
Суть затверджених урядом змін
Відтепер строк розгляду заяви на отримання дозволу не перевищуватиме 30 календарних днів. Для держав-партнерів, що відповідають формату “Drone Deal”, погодження профільних міжвідомчих комісій більше не вимагається.
Цей механізм застосовується до експорту товарів військового призначення, товарів подвійного використання та пов’язаних з ними технологій вартістю від 15 мільйонів гривень. Для комплектуючих цей фінансовий поріг не діє. Перелік країн, до яких дозволено постачання, формуватиме Міністерство закордонних справ України, тоді як Міністерство оборони визначатиме перелік критичних товарів, заборонених до передачі.
Важливим аспектом є вимога до виробника довести свою спроможність виконувати експортні замовлення без шкоди для забезпечення потреб держави.
Передача технологій здійснюється без втрати прав інтелектуальної власності, за умови обов’язкового контролю за реекспортом. Крім того, передбачено 20-відсотковий платіж від вартості товарів, виготовлених за цими технологіями, у разі їх подальшої передачі третім країнам.
Експерти зазначають, що ухвалені урядом рішення є компромісними.
Зокрема, новий порядок не скасовує ключові елементи існуючої системи експортного контролю. Він не усуває необхідність реєстрації та попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю. Не скасовується міжвідомче погодження з Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Головним управлінням розвідки, Міністерством оборони та іншими компетентними органами. Процедура не стає універсально доступною для всіх країн. Також зберігається фінансовий ризик для компаній, які мусять сплатити значну суму коштів ще до отримання остаточного дозволу.
Таким чином, говорити про кардинальне спрощення процедур було б передчасно.
30 днів – лише частина загальної процедури
Однією з ключових тез, що просуваються навколо нового порядку, є термін розгляду заяви – 30 календарних днів.
“Це звучить привабливо для бізнесу. Однак ці 30 днів не можна розглядати ізольовано від інших етапів процесу. Новий порядок не скасовує попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. А така експертиза, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, – зазначає Андрій Мінаков, заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Держекспортконтролі України.
За його словами, на практиці це означає, що заявлені 30 днів можуть трансформуватися в загальне очікування тривалістю до 90 днів: 60 днів на попередню експертизу та 30 днів на розгляд заяви на дозвіл.
“90 днів – це вже не прискорений процес, і не суттєве скорочення термінів. Фактично, це стандартний термін, з яким бізнес стикався і раніше”, – вважає Мінаков.
Таким чином, головне питання полягає не в появі цифри “30” у порядку, а в тому, скільки часу реально займе вся процедура від першого звернення компанії до фактичного отримання дозволу.
Ключова перешкода – міжвідомче погодження – залишається
Найбільшою проблемою для експортерів традиційно була не стільки кількість документів чи форма заяви, скільки непередбачуваність етапу міжвідомчого погодження.
Новий порядок не скасовує необхідність отримання погоджень від СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ГУР, Міністерства оборони та інших органів. Саме результати цих погоджень, згідно з практикою ринку, ставали причиною переважної більшості відмов у наданні дозволів.
“Цей фактор нікуди не зник. І це головне, що повинен усвідомлювати бізнес щодо нового порядку. Так, процедура може містити певні терміни або елементи мовчазного погодження. Проте, якщо сама логіка міжвідомчої оцінки не зміниться, непередбачуваність залишиться”, – пояснює Мінаков.
Він наголошує, що компанія може підготувати всі необхідні документи, пройти попередню експертизу, мати контракт та покупця, але при цьому залишатися залежною від позиції кількох відомств, критерії яких не завжди є прозорими для ринку.
“Для бізнесу це означає просте: формально процедура змінилася, але ключовий ризик відмови нікуди не подівся”, – додає представник ТОВ “Інкомпас”.
30% передоплати – фінансова невизначеність
На думку Мінакова, ще більш проблемним виглядає питання оплати за оформлення та видачу дозволу.
“Для певних операцій компанія зобов’язана сплатити до бюджету до 30% від вартості товарів ще до отримання остаточного дозволу. Важливим є не лише сам розмір платежу, а й момент його здійснення. Якщо бізнес сплачує значну суму наперед, але згодом отримує відмову, це вже не просто адміністративна процедура, а справжня фінансова гра. Особливо якщо держава залишає сплачені кошти собі у разі відмови”, – вважає експерт.
Для виробника оборонної продукції 30% вартості товару – це не просто технічний збір. Це обігові кошти, які могли б бути спрямовані на виробництво, закупівлю комплектуючих, виплату заробітної плати, дослідження та розробки, виконання державного замовлення або масштабування виробничих потужностей.
Мінаков переконаний, що навіть для великих компаній такий платіж може стати обтяжливим, а для малих та середніх виробників він може стати остаточною перешкодою.
“У результаті держава нібито відкриває можливість для міжнародних передач, але одночасно встановлює високий фінансовий бар’єр. І не кожна компанія зможе або захоче ризикувати такими коштами до отримання остаточного рішення”, – вважає представник компанії “Інкомпас”.
Порядок діятиме лише для обмеженого кола країн
Ще один важливий аспект: новий порядок не є універсальним механізмом для всіх міжнародних передач.
“Він застосовуватиметься лише до певного кола держав. Це означає, що компанії недостатньо мати товар, контракт та потенційного покупця. Необхідно, щоб країна призначення була включена до відповідного переліку, а сама операція пройшла всі необхідні погодження”, – пояснює Мінаков.
Він наголошує, що з точки зору безпеки під час війни це зрозуміло. Однак з точки зору бізнесу це означає, що механізм буде доступний лише в обмеженій кількості випадків.
“Тому це не відкриття ринку в класичному розумінні. Це контрольований режим вибіркового допуску. І якщо критерії формування переліку країн не будуть зрозумілими та прогнозованими, компаніям буде складно формувати довгострокову міжнародну стратегію”, – додає фахівець.
Що ж насправді спростили?
“Якщо говорити відверто, реальне спрощення в новому порядку є. Але воно лише одне. Експортерам більше не потрібно отримувати окремі дозволи на експорт товарів військового призначення за старою процедурою. Це важливо, адже раніше отримання таких дозволів могло тривати до пів року”, – каже Мінаков.
За його словами, для компаній, які лише планують вихід на міжнародні ринки, це є позитивною зміною.
“Однак це не означає, що вся процедура стала простою. Це означає, що усунули один значний етап. Водночас залишаються попередня експертиза, міжвідомче погодження, обмеження щодо країн, значна передоплата перед отриманням дозволу та ризик відмови. Крім того, компанії, які вже серйозно планували експорт, ймовірно, вже займалися отриманням відповідних дозволів або проходили цю процедуру. Тому для частини ринку це спрощення не буде революційним”, – підкреслює Мінаков.
На думку представника компанії “Інкомпас”, рішення уряду не є ані радикальним спрощенням, ані повноцінним відкриттям ринку. Це спеціальний воєнний порядок, який створює можливості для міжнародних передач, але залишає більшість ключових ризиків незмінними.
“Новий порядок не скасовує реєстрацію та попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. Не усуває міжвідомче погодження, яке було головним джерелом відмов. Не гарантує, що 30 днів на папері не перетворяться на 90 днів на практиці. Не робить механізм доступним для всіх країн. І створює серйозний фінансовий ризик через необхідність сплати значної частини вартості товару ще до отримання дозволу”, – вважає Мінаков.
Таким чином, головне питання на сьогодні полягає не в тому, чи дозволили міжнародні передачі формально. Важливо, чи стане цей порядок реальним робочим інструментом для бізнесу.
Наразі відповідь залишається невизначеною.
Українському оборонному бізнесу необхідний вихід на міжнародні ринки. Але, як наголошує Мінаков, йому потрібні не лише формальні дозволи. Йому потрібні передбачувані терміни, зрозумілі критерії погодження, адекватна вартість доступу та процедура, в якій виробник не ризикує втратити значні кошти ще до ухвалення остаточного рішення державою.
Порада від АіФ UA:
Новий порядок експорту оборонної продукції може спростити певні етапи для виробників, які вперше виходять на міжнародний ринок. Проте, перед плануванням експортних операцій, ретельно проаналізуйте всі потенційні ризики, зокрема терміни процедур, вимоги до погоджень та фінансові зобов’язання, щоб уникнути неочікуваних перешкод.