## Експорт зброї: Уряд відкрив двері, але бар’єри залишилися
Кабінет Міністрів України запровадив новий порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання. Цей механізм діятиме протягом усього періоду воєнного стану та шість місяців після його завершення. Хоча це рішення є кроком до полегшення експорту оборонної продукції, експерти зазначають, що ключові перешкоди, такі як міжвідомчі погодження та фінансові ризики, суттєво не змінилися.
Нова Постанова Кабінету Міністрів від 1 липня 2026 року №875, що регламентує міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання, має на меті спростити вихід української оборонної продукції на зовнішні ринки. Однак, як зазначають фахівці, документ не демонтує фундаментальні елементи чинної системи експортного контролю, залишаючи низку суттєвих перешкод.
Суть запроваджених урядом змін
Відтепер граничний термін розгляду заяв на отримання дозволу на експорт складає 30 календарних днів. Для держав-партнерів, що входять до формату Drone Deal, процедура погодження відповідною міжвідомчою комісією спрощена і не вимагає додаткових узгоджень.
Цей механізм охоплює експорт товарів військового призначення, товарів подвійного використання та супутніх технологій вартістю від 15 мільйонів гривень. Варто зазначити, що для комплектуючих цей ціновий поріг не застосовується. Формування переліку країн, до яких дозволено експорт, здійснюватиме Міністерство закордонних справ України, тоді як Міністерство оборони визначатиме перелік критичних товарів, заборонених до передачі.
Важливим аспектом є вимога до виробника підтвердити свою спроможність виконувати експортні замовлення без шкоди для забезпечення потреб держави.
Передача технологій здійснюватиметься без відступлення прав інтелектуальної власності, з обов’язковим контролем реекспорту. У разі подальшої передачі таких товарів третім державам, передбачено 20-відсотковий платіж від їхньої вартості.
Попри очевидні кроки назустріч бізнесу, експерти звертають увагу на половинчастість прийнятих рішень.
Новий порядок не скасовує ключові елементи чинної системи експортного контролю. Зокрема, залишається необхідність реєстрації та попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю. Також не прибирається вимога міжвідомчого погодження з Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Головним управлінням розвідки, Міністерством оборони та іншими відповідними органами. Процедура не стала універсально доступною для всіх країн, і зберігається фінансовий ризик для компаній, які мусять сплачувати значні суми ще до отримання фінального дозволу.
Таким чином, говорити про радикальне спрощення процедури експорту було б передчасно.
30 днів: оманлива цифра
Однією з ключових тез, що супроводжують новий порядок, є прискорення процесу видачі дозволів до 30 календарних днів.
“Для бізнесу це звучить привабливо. Однак ці 30 днів не можна розглядати ізольовано від інших етапів процедури. Новий порядок не скасовує попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі, яка, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, – зауважує Андрій Мінаков, заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Держекспортконтролі України.
За його словами, на практиці це означає, що загальний термін очікування може сягати 90 днів: 60 днів на попередню експертизу та 30 днів на розгляд заяви.
“90 днів – це вже не “fast track” і не суттєве прискорення. Фактично, це стандартний строк, з яким бізнес стикався і раніше”, – додає Мінаков.
Тому головне питання не в наявності в документі цифри “30”, а в тому, скільки реально триватиме вся процедура від першого звернення компанії до отримання остаточного дозволу.
Міжвідомче погодження: головний бар’єр залишається
Найбільшою проблемою для експортерів традиційно була не кількість документів, а непередбачуваність етапу міжвідомчого погодження.
Новий порядок не усуває необхідності узгодження з СБУ, СЗР, ГУР, Міністерством оборони та іншими органами. Саме результати таких погоджень, за досвідом ринку, найчастіше ставали причиною відмов у наданні дозволів.
“Цей фактор нікуди не подівся, і це найголовніше, що бізнес має розуміти. Навіть якщо процедура передбачає певні строки або “мовчазне погодження”, але логіка міжвідомчої оцінки не зміниться, непередбачуваність залишиться”, – пояснює Мінаков.
Він наголошує, що компанія може мати ідеально підготовлені документи, пройти попередню експертизу, мати контракт та покупця, але все одно залежатиме від позиції кількох органів, критерії роботи яких не завжди зрозумілі для бізнесу.
“Для компанії це означає, що формально процедура змінилася, але ключовий ризик відмови нікуди не зник”, – констатує представник ТОВ “Інкомпас”.
30% передоплати: фінансова рулетка
Ще більш проблематичним, на думку Мінакова, виглядає питання плати за оформлення та видачу дозволу.
“Для певних операцій компанія мусить сплатити до бюджету до 30% вартості товарів ще до отримання остаточного дозволу. Важливим є не лише сам розмір платежу, а й момент його здійснення. Якщо бізнес сплачує значну суму наперед, але потім отримує відмову, це вже не адміністративна процедура, а фінансова рулетка. Особливо якщо держава залишає ці кошти собі у разі відмови”, – вважає він.
Для виробника оборонної продукції 30% вартості товару – це не просто технічний збір. Це обігові кошти, які могли б бути спрямовані на виробництво, закупівлю комплектуючих, виплату заробітної плати, R&D або розширення виробничих потужностей.
Мінаков переконаний, що навіть для великих компаній такий платіж може бути обтяжливим, а для малих і середніх виробників він взагалі може стати причиною відмови від участі в експортних операціях.
“У результаті держава нібито відкриває можливості для міжнародних передач, але водночас встановлює для бізнесу високий фінансовий бар’єр. Не кожна компанія зможе або захоче ризикувати такими коштами до отримання остаточного рішення”, – підкреслює представник компанії “Інкомпас”.
Обмежене коло країн: не відкритий ринок
Ще один важливий момент: новий порядок не є універсальним механізмом для всіх міжнародних передач.
“Він працюватиме лише щодо визначеного кола держав. Тобто компанії недостатньо мати товар, контракт та потенційного покупця. Необхідно, щоб країна призначення входила до відповідного переліку, а сама операція пройшла всі передбачені погодження”, – пояснює Мінаков.
З точки зору безпеки під час війни це цілком зрозуміло. Однак з точки зору бізнесу це означає, що механізм буде доступний лише в обмеженій кількості випадків.
“Тому це не відкриття ринку в класичному розумінні. Це контрольований режим вибіркового допуску. І якщо критерії формування переліку країн не будуть зрозумілими та прогнозованими, компаніям буде складно будувати довгострокову міжнародну стратегію”, – додає фахівець.
Що насправді спростили?
“Якщо говорити відверто, реальне спрощення в новому порядку є, але воно одне. Експортери більше не повинні отримувати окремі повноваження на експорт товарів військового призначення за старою процедурою. Це важливо, тому що отримання таких повноважень могло тривати до пів року”, – каже Мінаков.
Для компанії, яка тільки планує вихід на міжнародні ринки, це дійсно позитивна зміна.
“Але це не означає, що вся процедура стала простою. Це означає, що прибрали один великий етап. Водночас залишилися попередня експертиза, міжвідомче погодження, обмеження за країнами, значна плата до отримання дозволу і ризик відмови. Крім того, ті компанії, які вже давно серйозно планували експорт, ймовірно, вже отримали відповідні повноваження або пройшли цю процедуру. Тому для частини ринку це спрощення не буде революційним”, – наголошує Мінаков.
На думку представника компанії “Інкомпас”, рішення уряду – це не радикальне спрощення і не повноцінне відкриття ринку. Це спеціальний воєнний порядок, який створює можливість для міжнародних передач, але залишає більшість ключових ризиків невирішеними.
“Новий порядок не скасовує реєстрацію та попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. Не усуває міжвідомче погодження, яке було головним джерелом відмов. Не гарантує, що 30 днів на папері не перетворяться на 90 днів на практиці. Не робить механізм доступним для всіх країн. І створює серйозний фінансовий ризик через необхідність сплати значної частини вартості товару ще до отримання дозволу”, – вважає Мінаков.
Тому головне питання сьогодні не в тому, чи дозволили міжнародні передачі формально. Питання в тому, чи стане цей порядок реальним робочим інструментом для бізнесу.
Наразі відповідь залишається неочевидною.
Український оборонний бізнес потребує виходу на міжнародні ринки. Але, як підкреслює Мінаков, йому потрібні не лише формальні дозволи. Йому потрібні передбачувані строки, зрозумілі критерії погодження, адекватна вартість доступу та процедура, в якій виробник не ризикує втратити значні кошти ще до того, як держава ухвалить остаточне рішення.
Порада від АіФ UA:
Новий порядок експорту оборонної продукції від Кабміну спрощує деякі етапи, зокрема, усуває необхідність отримання окремих повноважень, що раніше займало до пів року. Це може бути корисно для новачків на ринку. Однак, ключові перешкоди, такі як тривалі міжвідомчі погодження, фінансові ризики сплати значних сум до отримання дозволу та обмежена географія країн-отримувачів, залишаються. Тому, перш ніж планувати експорт, ретельно вивчіть усі вимоги та оцініть реальні терміни й витрати.