Виконавчий директор Асоціації енергоефективності міста, Святослав Павлюк, окреслив ключові напрямки розвитку відновлюваної енергетики в Україні, наголосивши на її потенціалі для зменшення залежності від імпорту енергоресурсів. Наразі ця галузь здатна повністю задовольнити потреби виключно критичної інфраструктури міст.
Відновлювана енергетика, що використовує екологічно чисті та невичерпні природні ресурси, такі як сонячне випромінювання, енергія вітру чи води, є ключовим елементом переходу від традиційного викопного палива. Цей напрямок не тільки не генерує шкідливих викидів, але й сприяє збереженню довкілля. У ексклюзивному коментарі для УНН Святослав Павлюк поділився своїм баченням видів відновлюваної енергетики та її перспектив в Україні.
Напрямки відновлюваної енергетики в Україні
Як підкреслив пан Павлюк, у сучасній українській законодавчій базі термін “альтернативна енергетика” поступається місцем більш точного визначення – “відновлювана енергетика”.
Відновлювана енергетика охоплює джерела, як-от сонце, вітер, геотермальні ресурси. Раніше її називали “альтернативною”, але, по суті, це й є відновлювана енергетика.
– пояснює Павлюк.
Прогнози розвитку відновлюваної енергетики в Україні
За словами експерта, Україна традиційно є країною з дефіцитом енергетичних ресурсів, що потребує значного імпорту газу, нафти та ядерного палива.
Відсутність достатніх власних ресурсів для забезпечення енергонезалежності спонукає до активного використання місцевих джерел енергії. Це дозволяє суттєво скоротити обсяги імпорту, що позитивно впливає як на енергетичний баланс країни, так і на її платіжний баланс. Перспективи у цьому напрямку є вельми обнадійливими, що знайшло своє відображення в енергетичній стратегії України та міжнародних зобов’язаннях.
– наголосив Павлюк.
Він підкреслив, що домінуючий тренд полягає у максимальному використанні національних енергоресурсів та зменшенні залежності від зовнішніх поставок.
Ця тенденція співзвучна з положеннями Європейської зеленої угоди (European Green Deal), частиною якої ми є. Основна мета – зменшення залежності від імпорту енергії з третіх країн, таких як Росія чи арабські держави. Цивілізаційний зсув, спричинений Європейською зеленою угодою, передбачає поступову відмову від викопного палива на користь локальних джерел енергії. Україна, незалежно від нашого ставлення, інтегрована в цей процес.
– додав Павлюк.
Найперспективніші напрямки відновлюваної енергетики
Пан Павлюк зазначив, що енергетичні системи можна класифікувати за двома основними типами: погодозалежні та погодонезалежні. Для стабільного функціонування будь-якої системи необхідний збалансований “мікс” цих джерел.
У країнах з багатими водними ресурсами та гірським рельєфом, як-от Таджикистан (де гідрогенерація становить близько 95% виробленої енергії), Норвегія чи Швейцарія, гідроенергетика відіграє домінуючу роль.
– зауважив директор асоціації.
Водночас він наголосив, що вітрова та сонячна енергетика є залежними від погодних умов.
Таким чином, система має максимально задіювати відновлювані джерела – сонце, вітер, воду – та доповнювати їх маневровими потужностями, що працюють незалежно від погоди. Адже в умовах зими, коли бракує сонячного світла, немає вітру, “альтернативні” джерела можуть бути неефективними. Тому необхідно мати базові потужності, такі як атомна енергетика, теплові чи газові електростанції.
– зазначив Павлюк.
Експерт навів приклад Житомира та Вінниці, де існують окремі об’єкти відновлюваної енергетики. Однак, за його словами, їх потужностей наразі недостатньо для повного задоволення потреб населення, хоча вони й функціонують.
У кожному регіоні чи країні формується унікальний енергетичний баланс. Наприклад, біля Одеси доцільно встановлювати вітрові електростанції, тоді як їх ефективність на Волині буде нижчою. Тому оптимальний набір джерел – сонце, вітер тощо – завжди визначається локальними умовами.
– додав експерт.
Він також наголосив, що в зимовий період відновлювана енергетика поки що не здатна повністю забезпечити потреби населення. Як приклад, у Житомирі діють когенераційні установки, що виробляють електроенергію та тепло, а також пелетні котли для теплопостачання, що працюють на місцевих видах палива.
Ці технології існують, але їх потужності ще далекі від загальних потреб міста. На сьогоднішній день місцева енергетика може забезпечити потреби критичної інфраструктури, як-от водоканали, комунальні підприємства, вуличне освітлення. Однак, забезпечити енергією промисловість та повністю покрити потреби населення – поки що це недосяжна мета.
– наголосив Павлюк.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є важливою для розуміння поточного стану та перспектив розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Вона допоможе вам краще орієнтуватися в енергетичних питаннях, зокрема, щодо шляхів досягнення енергонезалежності та ролі “зеленої” енергії у вашому регіоні.