## Річниця Каховської катастрофи: як руйнування ГЕС назавжди змінило південь України
Рік тому, 6 червня, трагічна подія — підрив Каховської гідроелектростанції — спричинила одну з наймасштабніших техногенних та екологічних катастроф в історії України, спричинену російською агресією. Наслідки цього акту агресії досі глибоко відчуваються мешканцями південних регіонів, а екосистеми Дніпра, Чорного моря та території, що залежали від Каховського водосховища, зазнали незворотних змін.
Наслідки руйнування Каховської греблі далекосяжні та виходять за межі простої втрати водних ресурсів. Як зазначає Юлія Мерхель, лідерка екологічного руху Let’s do it, Ukraine, катастрофа залишила величезний відкритий майданчик з донними відкладеннями, які десятиліттями накопичували небезпечні сполуки.
Втрата водних ресурсів та системи життєзабезпечення
Знищення Каховської ГЕС призвело до колосальної втрати водних ресурсів. Південь України втратив не лише саме водосховище, яке було джерелом питної води для мільйонів людей, але й критично важливу інфраструктуру. Йдеться про одну з найбільших в Україні систем зрошення, яка забезпечувала функціонування аграрного сектору, а також про постачання води для промислових та енергетичних об’єктів.
За оцінками фахівців, обсяг втраченої прісної води становить близько 18 кубічних кілометрів. Це стало нищівним ударом для регіону, де вода є основою життя громад, підприємств та сільського господарства. На думку Юлії Мерхель, “весь південний регіон втратив не просто водосховище, а цілу систему життєзабезпечення”.
Гуманітарні та соціальні наслідки
Першими удар стихії відчули мешканці затоплених територій. Багато громад втратили житло, доступ до критично важливої інфраструктури, стабільне водопостачання та безпечні умови проживання. Для регіонів, які вже перебували під постійною загрозою обстрілів, руйнування ГЕС стало додатковим фактором гуманітарної кризи.
Проблеми з питною водою залишаються надзвичайно гострими для мешканців Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей. “Зараз у нас постає питання: перший пріоритет — це забезпечення громадян питною водою і водою для життєдіяльності. Потім вже це питання аграріїв”, — наголошує Мерхель.
Довгострокові екологічні загрози
Екологічні наслідки підриву Каховської ГЕС є багатогранними та матимуть тривалий вплив. Різке зниження рівня води спричинило загибель численної кількості водних організмів. Але найбільшу загрозу становлять забруднені донні відкладення, мул, побутові відходи та токсичні речовини, які були винесені вниз за течією Дніпра до Чорного моря.
За словами експертки, деякі з цих забруднювачів розкладатимуться в природному середовищі від 10 до 100 років. Це означає, що вони будуть впливати на якість води, ґрунтів, рибних запасів, а через харчовий ланцюг — і на здоров’я людей. На затоплених землях вже спостерігається замулення, накопичення забруднювачів, локальне засолення та пошкодження родючого шару ґрунту, що ставить під загрозу подальше використання цих земель у сільському господарстві.
Трансформація ландшафтів та аграрного сектору
Після зникнення Каховського водосховища на його колишньому дні почали формуватися нові природні комплекси. Науковці фіксують активне заростання осушених територій, що деякі екологи розглядають як повернення до природних ландшафтів, які існували до створення водосховища. “Тобто ми повертаємося до нашого природного лугу, який був перед тим, як там зробили Каховське водосховище”, — зазначає Мерхель.
Однак, ця трансформація означає й кардинальну зміну аграрної моделі півдня України. Регіон уже не зможе підтримувати колишні масштаби виробництва, зокрема, вирощування популярних культур, як-от полуниця та кавуни. “Ми вже ніколи не будемо вирощувати стільки полуниці, кавунів та інших продуктів, які споживали самі українці і які йшли за кордон. Тобто південь зміниться”, — констатує експертка.
Відновлення інфраструктури та нова стратегія
Руйнування понад 130 зрошувальних систем на півдні України стало одним із найболючіших ударів по аграріях. Це серйозно обмежує їхні можливості та змушує шукати нові підходи до використання земель.
Юлія Мерхель підкреслює, що головним завданням наразі є забезпечення населення питною водою. Лише після цього можна переходити до відновлення аграрного потенціалу, модернізації зрошення, розмінування та очищення земель і водойм. “Зараз у нас дійсно йдеться про нестачу запасів питної та прісної води. А далі вже буде розуміння, як нам адаптувати південь, що ми будемо далі вирощувати на цих землях, як ми зможемо швидко розмінуватися, очистити землю і воду і знову користуватися цим”, — пояснює вона.
Відновлення постраждалих територій потребує комплексної державної стратегії, яка б не обмежувалася простим поверненням до стану, що існував до катастрофи. Майбутня політика має враховувати стабільне водопостачання, модернізацію систем зрошення, розвиток децентралізованих джерел води, екологічні ризики, воєнні загрози та зміни клімату.
- Стабільне водопостачання для населення;
- Модернізація зрошувальних систем;
- Розвиток децентралізованих джерел води;
- Врахування екологічних ризиків;
- Протидія воєнним загрозам;
- Адаптація до змін клімату.
“Державна стратегія має базуватися на комплексному підході, а не на простому відтворенні того, що існувало до того”, — наголошує Мерхель.
Міжнародна підтримка та новий підхід до управління водними ресурсами
Повноцінний моніторинг наслідків катастрофи ускладнений бойовими діями. Україні потрібна довгострокова міжнародна підтримка для проведення досліджень, екологічного моніторингу, оцінки забруднення та планування відновлення. “Для оцінки нам потрібно робити моніторинг ще багато років, а для розуміння, що ми будемо робити далі, нам потрібно багато досліджень і, звичайно, підтримка закордонних партнерів”, — зазначає лідерка екологічного руху.
Головний урок Каховської катастрофи полягає в тому, що південь України потребує нової моделі управління водними ресурсами. Ця модель має одночасно враховувати потреби людей, економіки, природи, а також бути стійкою до воєнних загроз і кліматичних змін. “Каховська катастрофа є однією з найбільших екологічних катастроф нашого століття після Чорнобильської катастрофи в Європі. Південь потребує нової моделі управління водними ресурсами”, — підсумовує експертка.
Екологічний злочин: хронологія та наслідки
6 червня 2023 року російські війська здійснили підрив дамби Каховської ГЕС. За даними слідства, цей акт призвів до масштабної гуманітарної, техногенної та екологічної катастрофи. Внаслідок затоплення загинули щонайменше 35 цивільних, ще 24 особи вважаються зниклими безвісти. Вода затопила 66 населених пунктів у Херсонській та Миколаївській областях, а також значні площі сільськогосподарських угідь та природних територій. Під загрозою опинилися близько 16 тисяч людей.
Українські правоохоронні органи встановили причетних до організації підриву, кваліфікуючи ці дії як воєнні злочини. Руйнування Каховської дамби завдало Україні збитків на майже 14 мільярдів доларів. Експерти попереджають, що значна частина екологічних наслідків є незворотною і відчуватиметься десятиліттями. Також існували ризики для Запорізької АЕС через порушення роботи системи охолодження.
Оцінка термінів відновлення
Експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз оцінюють терміни відновлення різних екосистем України після війни. Відновлення лісів може зайняти 30-50 років, водних ресурсів — 10-20 років, а заповідних зон — від 10 до 40 років.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння довгострокових наслідків російської агресії проти України, зокрема, екологічних та гуманітарних. Вона допоможе українцям усвідомити масштаби проблеми, необхідність комплексного підходу до відновлення південних регіонів та важливість міжнародної підтримки. Знання про екологічні загрози, пов’язані з донними відкладеннями та забрудненням, дозволить людям бути більш обережними та дбайливими до довкілля.