Суди ставлять хрест на лізингу транспорту: чи варто платити роялті в Україні?

Суди стали на бік бізнесу: ДПС не може вважати лізинг транспорту роялті

Судова практика в Україні чітко дає зрозуміти: Державна податкова служба (ДПС) не має підстав трактувати лізинг транспортних засобів, таких як вагони, літаки та сільськогосподарська техніка, як роялті та нараховувати відповідні податки.

В Україні формується стала практика: суди відмовляються визнавати лізинг транспорту як роялті

В Україні формується стабільна судова практика, яка стосується важливого податкового питання для багатьох транспортних компаній. Суди не підтримують позицію податкових органів, які намагаються визнати лізинг транспортних засобів від компаній-нерезидентів України як роялті. Судді наголошують, що в даному випадку не йдеться про оренду об’єктів інтелектуальної власності. Відповідні рішення судів можна знайти в Єдиному реєстрі судових рішень, як повідомляє УНН.

Попри те, що українське законодавство щодо оподаткування лізингу транспорту українськими компаніями за кордоном залишається незмінним протягом багатьох років, у травні 2024 року колишня команда ДПС під керівництвом Тетяни Кірієнко оприлюднила роз’яснення на офіційному сайті, де стверджувалося, що такі платежі повинні обкладатися 15% податком як роялті.

Такий підхід спровокував численні судові спори між податківцями та транспортними компаніями. Це навіть призвело до відкриття кримінальних проваджень проти п’яти авіакомпаній. Під тиском Бюро економічної безпеки постраждали щонайменше 5 авіакомпаній: МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, “Н3ОПЕРЕЙШІНС” та “Скайлайн”. Крім того, згідно з матеріалами судових справ, аналогічні підходи застосовуються і в інших галузях. Додатковим збором намагаються обкласти залізничний транспорт, який перебуває у лізингу, а також сільськогосподарську техніку.

Справа про вагони в лізинг: рішення суду від 2022 року

Особливо показовими у спробах оподаткувати лізинг транспортних засобів як роялті стали рішення у справах ТОВ “Рейл Лоджистік” та ТОВ “ЛЕМТРАНС”. У цих випадках податкові органи намагалися трактувати оренду залізничного рухомого складу як використання об’єктів інтелектуальної власності або “промислового, комерційного чи наукового обладнання”, що призвело б до відповідних податкових наслідків. Однак, судді, спираючись на норми міжнародного та українського законодавства, не підтримали такий підхід.

Наприклад, у справі ТОВ “Рейл Лоджистік” Шостий апеляційний адміністративний суд ще у 2022 році скасував податкове повідомлення-рішення ДПС щодо донарахування понад 2 млн грн податку та штрафів. Податкова наполягала на тому, що українська компанія повинна була утримувати податок при виплатах компаніям-нерезидентам з Естонії за договорами оренди вагонів, оскільки ці платежі нібито є роялті. Йшлося про договори з такими компаніями, як MaxiRail OU, AS Kunda Trans та LOGISTOR AS, щодо оренди залізничного рухомого складу.

Суд дійшов висновку, що залізничний рухомий склад є транспортним засобом, а не об’єктом інтелектуальної чи промислової власності. Отже, платежі за його використання не можуть вважатися роялті.

Залізничний рухомий склад (вагони), що є предметом договорів оренди, укладених позивачем з “MaxiRail OU” (Естонія), “Kunda Trans AS” (Естонія) та “LOGISTOR AS” (Естонія), не є інноваційним обладнанням, не охороняється авторським правом та не охоплюється поняттям промислове, комерційне або наукове обладнання у розумінні Конвенції. Досліджені судом договори оренди залізничного рухомого складу не містять жодних істотних умов ліцензійних договорів та не відносяться до договорів у сфері інтелектуальної власності, на підставі яких можуть нараховуватись та сплачуватись роялті

– йдеться в ухвалі суду.

Колегія суддів підкреслила, що лізинг залізничних вагонів не може трактуватися як роялті. Суд пояснив, що поняття “роялті” передбачає платежі за використання або право використання патентів, торговельних марок, винаходів, промислових зразків, ноу-хау та інших об’єктів інтелектуальної власності. Вагони, локомотиви та інший транспорт не відносяться до таких об’єктів. Вони не захищені авторським правом і не передаються за ліцензійними договорами.

Справи щодо залізничного лізингу у 2025 році

Наявність попереднього рішення суду від 2022 року не зупинила податкові органи від подальших спроб оподаткувати лізинг залізничного транспорту як роялті.

ДПС намагалася донарахувати ТОВ “ЛЕМТРАНС” понад 15,4 млн грн податкових зобов’язань та понад 1,8 млн грн штрафних санкцій через операції оренди вагонів та локомотивів у естонських компаній AS Operail та AS Operail Leasing. Згідно з судовим рішенням, податкова стверджувала, що платежі за користування рухомим складом мають кваліфікуватися як роялті відповідно до Конвенції між Україною та Естонією про уникнення подвійного оподаткування.

Проте, у жовтні 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд підтримав позицію бізнесу та скасував податкове повідомлення-рішення.

Суд звернув увагу на декілька важливих аспектів.

По-перше, Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, яка є частиною міжнародного права, має пріоритет над внутрішнім законодавством України. Якщо нерезидент є податковим резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір, то застосовуються правила міжнародної угоди.

По-друге, в українському законодавстві транспортні засоби чітко відрізняються від машин та обладнання. Закон “Про залізничний транспорт” прямо визначає вагони та локомотиви як транспортні засоби. Аналогічний підхід використовується і в бухгалтерському законодавстві, яке розділяє категорії “машини та обладнання” та “транспортні засоби”.

По-третє, суд окремо наголосив, що роялті – це винагорода за використання прав інтелектуальної власності, а не матеріального майна.

Термін роялті при використанні в цій статті (ст. 12 Конвенції – ред.) означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Отже, роялті означає платіж за користування або надання права на користування будь-яким правом, а не самим промисловим, комерційним або науковим обладнанням

– йдеться в ухвалі.

Судді зазначили, що згідно з нормами Податкового кодексу України та міжнародними договорами, йдеться про використання виключно інноваційного обладнання, пов’язаного з авторським правом, а не про використання будь-якого обладнання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендовані позивачем фітингові платформи (вагони) належать до категорії промислового, комерційного або наукового обладнання у розумінні статті 12 Конвенції, охороняються авторським чи патентним правом або містять ознаки об`єктів інтелектуальної чи промислової власності. Відтак, відсутні підстави кваліфікувати плату за користування такими об`єктами як роялті

– зазначив суд.

Отже, українські суди вже сформували послідовний підхід у спорах щодо оподаткування лізингу. Вони вказують на те, що використання транспорту (літаків, вагонів, локомотивів, сільськогосподарської техніки) не може автоматично прирівнюватися до використання інтелектуальної власності, а отже, не може оподатковуватися як роялті.

Попри те, що податкова служба роками намагалася просувати протилежний підхід, зараз аналогічним шляхом йде і Бюро економічної безпеки. Суть їхніх претензій до авіакомпаній залишається незмінною. Слідчі намагаються трактувати стандартні міжнародні лізингові операції як механізм виплати роялті нерезидентам і ставлять під сумнів застосування міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.

На тлі єдиного підходу судів до вирішення спорів це питання поступово виходить за межі окремих податкових спорів і стає важливим для всієї економіки. Адже від того, як держава дотримується норм міжнародного права, залежить інвестиційна привабливість України, стабільність роботи транспортного сектору та здатність українського бізнесу інтегруватися в глобальні ринки.

Порада від АіФ UA:

Ця новина важлива для власників та керівників транспортних компаній, а також підприємств, які використовують лізингові схеми для оновлення або розширення свого автопарку. Розуміння позиції судів щодо оподаткування лізингу як роялті може допомогти уникнути непотрібних фінансових ризиків та судових спорів з податковою службою. Важливо ретельно перевіряти договори лізингу та консультуватися з юристами, щоб переконатися, що вони відповідають чинному законодавству та міжнародним нормам.

Джерело

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *