Усі фобії є певним ірраціональним страхом, які мають пояснення і контролюється. Але деякі з них настільки химерні, нелогічні та безпідставні, що людині й на думку не спаде, що це можливо. Таким розладом сміливо можна назвати трипофобію.
Хвороба нового покоління
Дивно, як можна боятися дірочок у сирі, чи медових сот, чи губок для миття посуду? Яким би смішним і нереалістичним це не здавалося, але майже десята частина всього населення Землі не може спокійно дивитися навіть на зображення різних предметів з маленькими отворами, розташованими часто і близько один до одного.
Досліджень, спрямованих на вивчення такого відхилення у психічному здоров'ї, як трипофобії, небагато. Можливо, тому, що лише останніми роками його почали сприймати всерйоз (а сама назва психічного розладу з'явилася лише 2004 року). Раніше про цей феномен рідко згадувалося: ті, хто зіткнувся з цією психічною недугою, не афішували цього, швидше за все, боячись громадської думки. Але насправді трипофобія є досить серйозним приводом для звернення за кваліфікованою допомогою фахівців.
Еволюційне обґрунтування
Трипофобія має цілком зрозумілу основу, вона базується на особливостях еволюційного процесу. На думку Дж. Коула та А. Уілкінса (американським вченим, які займаються дослідженням острахів острах), така реакція на певного виду предмети є нічим іншим, як захисним механізмом. Інстинктивно людина боїться яскравого (плямистого) забарвлення отруйних рослин та комах. У ході еволюції даний інстинкт трансформувався в нераціональну боязнь кругло-плямистого забарвлення і, як наслідок, дірок, отворів.
По суті, трипофобія генетично закладена в кожній людині, але «запускається» лише з десяток разів на сотню людей. А ось спусковим механізмом у даному випадку, найчастіше, виступає якась травмуюча обставина. Наприклад, це може бути укус бджоли/оси при розгляданні вулика чи медових сот. Після цього людина може «не злюбити» все схоже на стільники, тобто має пористу структуру: здобні булочки та млинці, бульбашки в газировці та кавову пінку, сир з дірками тощо. Також «зброєю» трипофобії можуть бути дефекти шкіри на кшталт рубців, ямок від вітрянки.
Симптоматика та лікування
Хоча насправді, трипофобію не зовсім коректно називати страхом, острахом у чистому вигляді. Ті, хто страждає цією недугою, побачивши і доторкнувшись до предметів їх «нелюбові», відчувають не тільки (і не стільки) страх, а й огиду. Останнє, до речі, може виявлятися і в емоційному плані, і у фізичному. Тобто своєрідними симптомами трипофібії, окрім негативних емоцій, є блювотний рефлекс, сверблячка (начебто щось повзає по тілу), прискорений пульс і утруднене дихання, головний біль і навіть непритомність.
Фахівці розглядають трипофобію, найчастіше як вид неврозу нав'язливих станів. Тому і лікування цих розладів досить схоже. У деяких випадках застосовується медикаментозна терапія, але основними «ліками» від трипофобії є психотерапія та психокорекція, яка спрямована на виявлення причин та «спускових механізмів» розладу (для цього нерідко застосовують гіпноз), а також зняття тривожності.