
Дослідники з Північно-Західного університету (США) вивчили, як узгодження часу нічного голодування з природним циклом сну та неспання може покращити здоров'я серця та метаболізм. Важливо відзначити, що учасники не зменшували кількість споживаних калорій, а лише коригували час їди.
Доктор Крістін Бакке Вестергаард зазначила, що правильне планування періоду голодування з урахуванням природних ритмів сну та неспання допомагає координувати роботу серця, метаболізму та сну, що у сукупності сприяє захисту серцево-судинної системи. Це дослідження показало, що синхронізація часу їди з циркадними ритмами може значно покращити кардіометаболічне здоров'я.
Дослідження тривало 7,5 тижнів, і в ньому брали участь 39 дорослих із надмірною вагою або ожирінням віком від 36 до 75 років. Учасників розділили на дві групи: одну групу із тривалим нічним голодуванням (13–16 годин), іншу — контрольну, із звичайним режимом голодування (11–13 годин). Усі учасники приглушували світло за три години до сну.
Коли потрібно закінчити вечерю
Результати показали, що у тих, хто дотримувався режиму нічного голодування, покращилися кілька показників. Нічний артеріальний тиск знизився на 3,5%, а частота серцевих скорочень – на 5%. Ці зміни свідчать про здоровіший добовий ритм, при якому показники тиску та частоти серцевих скорочень знижуються вночі, що сприяє поліпшенню стану серцево-судинної системи.
«Ми припустили, що індивідуальний підхід, який збільшує тривалість нічного голодування на 3 години (останній прийом їжі ? харчування», – пишуть автори.
У учасників експериментальної групи також покращився контроль рівня цукру в крові. Підшлункова залоза реагувала більш ефективно на введення глюкози, що підтверджує покращення вироблення інсуліну та стабільний рівень цукру в крові.
Простіше кажучи, добре, якщо час між вечерею та сніданком становить 13-16 годин. При цьому останній прийом їжі за день повинен закінчитися не менш як за 3 години до відходу до сну , а краще раніше.
Це дослідження підтверджує важливість не тільки того, що ми їмо, а й того, коли ми їмо. Результати дослідження опубліковані в журналі Arteriosclerosis, Thrombosis, та Vascular Biology.