Поїздка на велосипеді за хорошої погоди до мальовничого озера явно корисніша для ментального здоров'я, ніж така ж за тривалістю поїздка на велосипеді в дощ на роботу.
У своєму новому дослідженні вчені з Університету Джорджії зосередилися не на кількості рухів або витрачених калоріях, а на тому, як, де і навіщо людина займається спортом. На думку авторів роботи, покращує емоційний стан людини не сам собою факт активності, а саме контекст, в якому вона відбувається.
Як зазначив один із авторів роботи, професор кафедри кінезіології Патрік О'Коннор, наука традиційно фокусується на дозуванні фізичного навантаження — тривалості тренувань та енергетичних витрат. І при цьому не береться до уваги найважливіший аспект: чи займається людина спортом поодинці чи в компанії, чи присутні в його заняттях змагальні чи ігрові елементи. Адже саме ці фактори, як показало дослідження, можуть дуже змінювати ефект, який надають фізичні навантаження на ментальний стан людини.
Саме умови, в яких відбувається активність, — погодні фактори, стиль тренера, характер тренування, час доби або наявність компанії — відіграють ключову роль у тому, як людина сприймає та оцінює отриманий досвід. Наприклад, ранкова прогулянка на самоті під дощем на роботу може сприйматися зовсім інакше, ніж енергійне групове тренування. При цьому для когось спокійна прогулянка може виявитися кращою, ніж тренування змагання в групі.
Групові заняття йогою зазвичай приносять максимальну користь психічному здоров'ю.
Вчені провели аналіз трьох типів даних: масштабних епідеміологічних досліджень, рандомізованих контрольованих випробувань, а також зростаючої кількості спостережень, присвячених саме контексту фізичної активності. Результати показали, що дозвільні форми фізичної активності – йога, біг або велосипедні прогулянки – пов'язані з нижчим рівнем тривожності і депресії. При цьому аналогічні за рівнем навантаження активності в інших умовах, наприклад прибирання будинку або робота в саду, не завжди дає такий же психологічний ефект.
О'Коннор наводить яскравий приклад: якщо футболіст забиває переможний гол, його самопочуття та емоційне тло підскакують, але він же промахується повз ворота, емоційний результат виявляється діаметрально протилежним, хоча в обох випадках витрати енергії однакові. Це наочно ілюструє, як і той самий рівень фізичної активності може викликати абсолютно різні психоемоційні відгуки залежно від контексту.
Вибирайте фізичну активність собі до душі та створюйте приємну обстановку для занять, наприклад, за допомогою музики.
Численні дослідження за участю людей, які страждають від депресії та тривожності, показали, що регулярні заняття спортом справді здатні покращувати психічний стан. Проте такі експерименти зазвичай проводяться на нечисленних і однорідних вибірках, тобто масштабувати їх результати більш широкі групи населення виявляється складно. Автори наголошують на необхідності більш масштабних і тривалих робіт, щоб можна було зробити однозначні висновки про вплив спорту на психічне здоров'я.
О'Коннор робить головний висновок роботи: у питаннях психічного здоров'я важлива як фізична активність як така, а й її сенс, оточення і суб'єктивні враження. І якщо мета — покращити ментальне самопочуття через спорт, то треба враховувати не лише інтенсивність навантаження та вид вправ, а й контекст активності.