Приємно, коли дешево. Ще приємніше – безкоштовно. Мова – про лікування та ліки. При тому що всі знають: дешево – добре не буває. Але не про те, щоб користь була, а про приємність тут і зараз – хоча б для гаманця.
Навіщо купувати дорогі ліки, коли бач на вулицю – і ось вона, «зелена аптека»! Рви жменями, коси мішками, і буде тобі здоров'я за безплатно повний рот.
Втім, лукавлю ж. Не все так просто, далеко не всі ганяються саме за дешевизною. Неабияку частку любителів лікарських трав спокушає ідея екологічної чистоти. Передбачається, що в аптеках – суцільна «хімія», а те, що нащипав у луках і полях, на дорожніх узбіччях – суцільно а-ля натюрель. Або просто натюрель, що соромитись!
Марно волати до розуму самодостатніх лікарів себе та сім'ї, пропонувати згадати, чому в школі навчалися (на уроках хоч хімії, хоч ботаніки). Ні, не згадають вони про те, що все довкола – суцільна хімія, а ще біологія. Ну і фізика. І навіть подекуди математика. І трава, що росте в екологічно чистих, наприклад, відрогах Алтаю, – хімія, як не крути.
Взяти, наприклад, улюблену старими бабусями та молодими мамами рослинку, мати-й-мачуху, весняний первоцвіт. Набираємо у пошуковій системі: «мати-й-мачуха дитина кашель». І починаємо читати:
…При кашлі добре допомагає сік з листя мати-й-мачухи та подорожника…
…При кашлі, що з'явився на тлі ГРВІ, можна рекомендувати засоби рослинного походження, що відхаркують: відвари мати-й-мачухи, багна, оману…
…Від кашлю заварювати матір-і-мачуху (в магазині нат. продуктів купували) і пити потроху, але часто…
Загалом, за бажання кожен цей досвід може повторити та отримати той самий результат. Усюди знаходимо поради використовувати матір-мачуху при лікуванні дітей. Відзначу різницю підходів: то рекомендується сік, то відвар, то чай. “Потроху, але часто” – зверніть увагу!
Але мати-й-мачуха – не просто первоцвіт з оригінальними листочками та жовтими квіточками. Це ще й рослинний організм, що характеризується певним хімічним складом. Яким є цей склад?
А ось такий: мати-й-мачуха (як і ряд інших рослин сімейств складноцвіті, бобові, кипрейні, бурачникові) містить пірролізідинові алкалоїди. Які, як повідомляється в хімічній енциклопедії, «мають широкий спектр біол. активності. Попадання в їжу рослин, що містять П.а., може спричинити масові отруєння людей та тварин». Небезпеку ці речовини становлять через свою гепатотоксичність – вражають печінку.
І мати-й-мачуху через це заборонено використовувати як ліки – не в Росії, щоправда, а в Німеччині. Але й у Росії слід, використовуючи такі трави, пам'ятати: вживати не «потроху, але часто». Так, у дитини зараз пом'якшиться кашель, але через деякий час можуть початися проблеми з печінкою, аж до найгрізніших. Зокрема, саме похідні піролізидину звинувачують у виникненні печінкового венно-оклюзійного синдрому, який може призвести до цирозу.
Улюблений багатьма іван-чай, кипрей вузьколистий, тобто, – також у підозрюваних щодо гепатотоксичності. Вже це має трохи вгамувати захоплення любителів так званого копорського чаю. Тільки відмахуються любителі від застережень: мовляв, скільки треба випити, щоб захворіти? Що ж, хто заборонить перевіряти на власному досвіді…
Осінь/зима – традиційна пора народної боротьби проти про «застуд». І проти грипу заразом. Що там у нас у арсеналі? Часник, звичайно, тоннами, з ранку до вечора, і всередину, і зовні, тертий, цілісний… Тим часом, епілептики від часнику частішають. Вагітним і годуючим – часник не рекомендується, огрядним людям, гіпертонікам – вельми небажано.
Цибуля – природно, від семи недуг. Але і він має протипоказання: небезпечний для тих, у кого вже хворі на серце, печінку, нирки…
Ромашковий чай – той самий, який, за Агате Крісті, любила міс Марпл. Бабуся, можливо, такий чай не зашкодить, особливо якщо у них кислотність шлункового соку підвищена. А от кому зашкодить, то вагітним. Яким взагалі треба бути дуже обережними з рослинами, які містять ефірні олії.
Відомі ліки від безлічі недуг – звіробій. Любителі траволікування готові і рекомендувати, і вживати його як добавку до чаю. Тим часом одна з шкідливих якостей звіробою – фототоксичність (новоіманін, що виготовляється з звіробою продірявленого, в описі має вказівку на можливість фотосенсибілізації). Рослина підвищує чутливість людини чи тварини до сонячного світла. Так що, впившись звіробійної чайки – не ходіть на пляж. Або взагалі від чудодійної рослини на літо відмовтеся.
Трав'яні збори – особлива пісня. Складаються вони з «частин»: такої трави – 2 частини, такої – 1 частина… Біда тільки, що вміст тих чи інших речовин у рослинах залежить від умов проростання і від дотримання правил збору.
Бо тільки сам збирав трави може бути впевнений у тому, що врахував ці умови (скажімо, не видобував траву від семи чи дев'яти недуг на узбіччі автомагістралі) і дотримався правил (наприклад, викопав чарівні коріння не серед літа, а восени. Коли, до речі, це робити важче: рослина, запасе просто позбавляється).
А хто може бути впевнений, що збирач заготовив, скажімо, саме оман високий, а не телекію гарну? Чи – що зі звіробоїв він вибрав саме продірявлений, а з ромашок – саме аптечну? Що зібрана та висушена сировина не має бактеріальної та грибкової обсіменіння?
Підсумовуючи, закликаю розумних читачів зробити собі правилом у спілкуванні з лікарськими травами наступне:
1) не застосовувати жодних трав без лікарської ради;
2) не застосовувати жодні трави без лікарської поради в лікуванні алергіків, хронічних хворих, дітей, людей в особливих станах – вагітних жінок, які годують матерів;
3) не застосовувати трави, про отруйність яких достовірно відомо.
Найкраще ставитись до траволікування — як до явища культури, до однієї з галузей етноботаніки. І розважатися не самолікуванням, а читанням статей про рослини.