Сучасна людина щодня пропускає крізь себе море інформації. Сприйняття такий – звичний процес. Щодня навколишній світ із завидною періодичністю та методичністю бомбардує нас потоками інформації різного роду. Іноді навіть не усвідомлюючи цього, багато хто з нас включає в кімнаті або на кухні телевізор або радіо «просто так», щоб щось «говорило».
“Транспортна психологія”
Подивіться на людей у громадському транспорті, особливо в електричках, автобусах далекого сполучення чи метро! Їздити з «бананами у вухах», насамперед для молоді, вже гаразд.
Так! Саме метро – один із найяскравіших прикладів. Меломани – слухають музику, любителі читання – уткнулися в покетбуки (електронні книги чи то пак), затяті геймери тиснуть кнопки на ігрових консолях, трудоголіки не випускають із рук планшети… Знайома картина?
І чого тут тільки не побачиш: від Noname MP3-player до останніх iPod-ів у меломанів; від мінімалістичних PocketBook 611 Basic до Amazon Kindle DX в руках у книголюбів… А найвигадливіші з нетбуків і навіть з ноутбуків примудряються слухати музику.
Як завжди. Одному досить простих компактних і недорогих пристроїв, без наворотів, зайвих приблуд та примочок, як перша зі згаданих читалок. Інший готовий останню сорочку віддати, аби придбати девайс крутіше, і неважливо, який відсоток його функціоналу використовуватиметься! Воістину, «країна чудес і дурнів»!
Але не відхилятимемося від теми. Коли потік такої звичної нам інформації переривається, виникає інформаційний голод. Людина не може просто так сидіти чи стояти! Особливо, якщо до роботи добиратися понад півгодини. А гортати віртуальні сторінки покетбуку, слухати музику, тиснути смартфон (якщо транспорт дозволяє) – добре!
Так і проявляється інформаційний голод. І не надто потрібна нам отримана таким чином інформація. У разі суть полягає у самому процесі.
Трохи про інформаційний голод
Поняття це існує на стику психології та соціології, хоч і використовується досить часто, але переважно як синонім психологічного поняття «сенсорна депривація». (Сенсорна депривація – ізоляція органів чуття, інформаційний голод, недостатність спілкування. Тривале, більш менш повне позбавлення людини сенсорних вражень, обумовлене умовами побуту чи створюване в експериментальних целях.)
Хочу відразу уточнити, що це поняття несе в собі сенс значно ширший, ніж саме інформаційний голод. У побуті завжди достатньо звуків та інших подразників. Той голод, про який говоримо ми – брак інформації тут і зараз, потреба в її отриманні.
При цьому сенсорну депривацію та інформаційний голод, як один із видів її прояву, згадують у багатьох працях, присвячених самотності. (Самотність – сукупність емоцій, які виникають у відповідь на дефіцит (кількісний та якісний) соціальних контактів; хворобливе, гостре переживання, яке виражає певну форму самосвідомості та свідчить про порушення системи відносин та зв'язків особистості із зовнішнім світом.)
У результаті: приклад метро – окремий випадок. Навколо багато людей, але кожен сам собою. У цьому середовищі немає спілкування, крім мінімально необхідного. А отже, немає і циркуляції інформації.
Читання, прослуховування музики та інші заняття – це спосіб «замкнутися на собі», підкреслити відокремленість і одночасно компенсувати брак інформації, яку не дає сукупність таких же закритих людей.
Мобільні гаджети, цифри та інформаційний голод
Відкопав нещодавно в Мережі цікаву публікацію – «Основні підсумки моніторингу бази користувача мобільних пристроїв і гаджетів в московському метро». За наведеними цифрами, з плеєрами ходить переважна більшість. Цілих 62 відсотки! На наступній позиції любителі почитати – 32,4 відсотка пасажирів ходять із покетбуками.
Хмм… Кілька років тому читалки мали одиниці. Ці девайси стають дедалі «соціальнішими» – і доступними, і популярними. Трохи відстають у рейтингу власники смартфонів: вони мають 32 відсотки. (Так, сума відсотків більше ста. Це тому, що одна людина може постійно носити більше одного зі згаданих пристроїв.)
І якщо вже читати, то краще не рекламу, а гарну книгу з новенького простенького покетбука 611 у базовій комплектації (із сучасних читалок тільки такі і можна читати в метро – і девайс надійний, і невисока ціна). Або з іншого покетбуку – популярність цих девайсів, а значить попит і пропозиція, зростають з кожним днем. Тільки не забувайте, що читання в таких умовах як-не-як шкідливо.
А тепер – дещо гіперболізований приклад. Що ж буде з сучасною молодою людиною, якщо відібрати в нього комп'ютер з Інтернетом, усі книги та телевізор? Він на стінку лізтиме з нудьги!
А вам знайоме почуття інформаційного голоду?