Незважаючи на широкий спектр антикорупційних засобів, все частіше виникає питання щодо дійсної дієвості діяльності НАЗК. Під орудою Віктора Павлущика Агентство здебільшого зосереджується на процедурах, звітах та настановах. Як наслідок, боротьба з корупцією наражається на небезпеку залишатися лише “на словах”.
Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК) має в своєму розпорядженні повний набір інструментів для запобігання, виявлення та протидії корупції. Як зазначив у розмові голова НАЗК Віктор Павлущик серед цих інструментів є: стратегія, державна програма, моніторинг, антикорупційні уповноважені в держпідприємствах і програма із захисту інформаторів, повідомляє УНН. Разом з тим, низка гучних корупційних справ у державному секторі поставила під сумнів реальну результативність цих інструментів.
Керівник НАЗК Віктор Павлущик в інтерв’ю неодноразово ухилявся від прямої відповіді на питання про те, чому антикорупційна профілактика не спрацювала. Натомість він намагався пояснити відсутність відчутного результату в протидії корупції складністю процесів, обмеженими повноваженнями та необхідністю дотримання формальностей. Коли журналісти запропонували розібрати справу “Енергоатому” як приклад системного зриву профілактики, Павлущик почав з узагальнень, фактично відмовившись від прямої оцінки конкретної ситуації.
Щоб надати повноцінну відповідь, необхідно працювати з конкретними даними та аналізувати їх професійно. Чекати, що існує якась універсальна пігулка від корупції, наївно. Навіть у європейських державах близько 70% громадян переконані, що корупція є досить поширеною загалом у країнах ЄС
– прокоментував Павлущик.
У той же час голова НАЗК визнає, що агентство проводило перевірку “Енергоатому”, однак обмежує відповідальність відомства.
НАЗК у січні 2025 року склало акт перевірки організації роботи із запобігання та виявлення корупції в компанії та надало низку рекомендацій
– розповів Павлущик.
Враховуючи його слова, можна дійти висновку, що роль сучасного НАЗК зводиться до рекомендацій, розпоряджень і оцінки ризиків – без реального впливу на фінансові потоки чи закупівельні процеси, де, фактично, і виникає корупція.
На закиди про відсутність реального впливу НАЗК на виконання антикорупційної програми Павлущик відповідає апеляцією до формальних процедур. За його словами, агентство діє виключно в межах визначених законом інструментів. Фактично керівник НАЗК зводить роль агентства до внутрішнього листування, доповідей і формального інформування інших органів влади.
Війна, опір системи і “малі кроки”
Окрім того, серед причин, які, за словами Павлущика, заважають досягати результатів, він називає війну, обмежені ресурси та опір системи. На його думку, оцінювати ефективність антикорупційної політики без урахування цих факторів некоректно.
Оцінювати ефективність потрібно з урахуванням реальних умов: чи може захід бути виконаний під час війни, обмежених ресурсів, окупації територій. Опір системи дійсно був колосальний
– зазначив він.
Провалений термін НАЗК
Окремим маркером роботи сучасного НАЗК стала й ситуація з новою антикорупційною стратегією на 2026-2030 роки. Документ мали підготувати ще в серпні, однак терміни зірвано. Пояснюючи затримку, Павлущик знову апелював до процесу, а не до результату.
Для нас ключове – не швидкість, а якість документів
– заявив він, додавши, що підготовка стратегії ускладнилася через призупинення фінансування проєктів USAID.
Таким чином, навіть базові стратегічні документи, які повинні визначати антикорупційну політику держави на роки вперед, відкладаються без чітких термінів і публічної відповідальності.
Результативність роботи НАЗК під керівництвом Павлущика
З відповідей голови НАЗК вимальовується цілісна картина: антикорупційна політика за керівництва Павлущика існує передусім у форматі процедур, актів, доповідей і стратегій. НАЗК фіксує ризики, готує рекомендації та звітує про виконання пунктів програм, однак уникає ролі лідера, який прямо називає проблеми й тих, хто їх блокує.
В результаті протидія корупції все більше нагадує процес за інструкцією – з дотриманням усіх формальних вимог, але без відчутного впливу на системні корупційні ризики, які продовжують реалізовуватися на практиці.
Нагадаємо
Діяльність НАЗК та його очільника Віктора Павлущика опинилася в центрі уваги не лише через відсутність ефективності антикорупційного органу, а й через ймовірні етичні питання.
Зокрема, журналісти звернули увагу на ситуацію щодо того, що дружина голови НАЗК Тетяна Водоп’янова отримала посаду директора приватної компанії, співзасновником якої є ексзаступник директора НАБУ Гізо Углава.
Останній після звільнення з Бюро через дисциплінарне провадження, пов’язане з імовірним витоком інформації у справі голови Верховного Суду Всеволода Князєва, звернувся до НАЗК із заявою щодо можливого конфлікту інтересів у керівництва НАБУ та отримав статус викривача. Сам Павлущик заперечує наявність конфлікту інтересів. Однак сукупність всіх обставин викликала публічну дискусію щодо того, чи нормально те, що колишній високопосадовець НАБУ, який отримав процесуальний захист від НАЗК як викривач корупції, є співзасновником компанії, що забезпечує доходом сім’ю керівника цього ж Агентства.
Навіть, якщо формально закон не порушено, така конфігурація зв’язків може створювати враження тісного переплетіння особистих, професійних і інституційних інтересів.