У серпні 2025 року держпідприємство “Дія” провело конкурс на придбання комплексу апаратно-програмних засобів “Суверенна фабрика штучного інтелекту” загальною вартістю 227,5 млн грн. Перемогу здобуло ТОВ “ЛАН ТЕК”, запропонувавши суму у 225,891 млн грн.
Державне підприємство “Дія” у серпні 2025 року дало старт тендеру на придбання комплексу програмно-апаратних засобів “Суверенна фабрика штучного інтелекту”, кошторисна вартість якого складала 227,5 мільйона гривень. ТОВ “ЛАН ТЕК” стало переможцем з офертою у 225,891 мільйона гривень. Подібна значна сума закупівлі та зменшення вартості всього лише на 2 мільйони гривень від попередньої оцінки, привертає пильну увагу та спонукає до ретельного вивчення учасників торгів, пише УНН.
Сотні мільйонів за два тижні: як проходив тендер “Дії”
Інформацію про відкриті торги ДП “Дія” випустило 7 серпня 2025 року. Об’єктом придбання був комплекс програмно-апаратних засобів “Суверенна фабрика штучного інтелекту”, оцінений у 227 525 000 гривень. Остаточний термін подачі тендерних пропозицій, з урахуванням поправок до документації, встановили на 19 серпня, тобто загалом 12 календарних днів.
Для стандартної закупівлі це могло б бути звичайною формальністю, проте в даному випадку мова йде про дуже складний, високотехнологічний комплекс: серверне устаткування, спеціалізовані графічні прискорювачі, мережеву інфраструктуру, сховища даних, програмне забезпечення для управління обчислювальними кластерами і, ймовірно, унікальну інтеграцію.
Очевидно, що технічна специфікація об’єкта торгів та надзвичайно стислі терміни обмежили можливість участі в тендері та створили вигідні умови для переможця. До речі, не можна відкидати й того, що ТОВ “ЛАН ТЕК” могло мати доступ до інформації щодо підготовки тендеру та змогло завчасно підготуватися.
Адже, відповідно до тендерних умов, брати участь у торгах могли компанії, які мають підтверджений високий рівень партнерства з виробниками серверного обладнання; спеціалізовані сертифікати у штаті; а також листи-підтвердження від виробників ключових компонентів, у тому числі з великими корпораціями на кшталт Nvidia.
Офіційно це виглядає як піклування про якість. Але насправді, такі жорсткі вимоги – це типовий інструмент обмеження конкуренції та забезпечення перемоги заздалегідь обраній компанії. Оскільки якщо вимоги розроблялися під конкретну компанію, то інші можливі учасники не мали б часу зібрати необхідний пакет документів.
За офіційними даними, в торгах брали участь декілька компаній, а переможець ТОВ “ЛАН ТЕК” запропонував найнижчу ціну: 225 891 000 грн. На другому місці була ТОВ “НЕТВЕЙВ” з ціновою пропозицією лише на 52 787 грн більшою, ніж у переможця. Для закупівлі на суму понад 225 млн грн така невелика різниця у ціні виглядає скоріше формальною, ніж реальною спробою боротися за лот. Тому складається враження, що торги мали формальний характер.
У підсумку, 5 вересня 2025 року між ДП “Дія” (покупець) та ТОВ “ЛАН ТЕК” (постачальник) було підписано договір №9051/25 з терміном дії до 31 грудня 2026 року.
“ЛАН ТЕК” і “Лантек”: слід від Одеського порту до мегаконтракту “Дії”
Директором ТОВ “ЛАН ТЕК” є Сергій Фінашкін. Кінцевим бенефіціаром є Олег Литвин з Одеси. Цей же підприємець є засновником, бенефіціаром та керівником приватного підприємства “Лантек”, яке також неодноразово брало участь у державних ІТ-закупівлях.
ПП “Лантек” нерідко потрапляло в поле зору журналістів. Наприклад, за інформацією ЗМІ, суд в Ізмаїлі розглядає справу про закупівлю портом комп’ютерної техніки за завищеними цінами. За версією слідства, підприємство ймовірно переплатило понад 983 тис. грн після того, як посадовець без аналізу ринку погодив комерційну пропозицію ПП “Лантек”. Але, незважаючи на кримінальне провадження, фірма протягом 2025 року підписала інші контракти на суму понад 131 млн грн.
Компанія “Лантек” також згадувалася у розслідуванні програми “Наші гроші” у 2021 році. За даними журналістів, Держстат замовив оновлення програмного забезпечення та цифрових карт для перепису населення на майже 30 млн грн, виконання частини робіт вартістю 2,75 млн грн доручили саме ПП “Лантек”, причому в режимі додаткових аналогічних послуг на тлі вже існуючих договорів.
Отже, вже не вперше компанія Олега Литвина перемагає у багатомільйонних тендерах на ІТ-послуги та обладнання, при цьому як мінімум в одному випадку правоохоронні органи прямо заявляють про можливе завищення вартості майже на мільйон гривень. На цьому тлі перемога пов’язаного з тим самим бенефіціаром ТОВ “ЛАН ТЕК” в одному з найбільших тендерів “Дії” виглядає не випадковою, а закономірним продовженням історії доступу до “цифрових” бюджетних коштів.
ІП “І-АР-СІ”, ERC групові схеми на мільярди та звʼязки з росією
На горизонті цієї історії з’являється ще один учасник – іноземне підприємство “І-АР-СІ”. Формально воно не є стороною договору з ДП “ДІЯ”. Однак, за даними джерел УНН, після отримання 30% передоплати за контрактом ТОВ “Лан Тек” переказала всі кошти групі компаній “І-АР-СІ”.
У ряді кримінальних проваджень це іноземне підприємство фігурує як “прокладка” в ланцюгу постачання ІТ-обладнання для державних органів для завищення цін, і як засіб “переведення в готівку” коштів.
За реєстраційними даними, ІП “І-АР-СІ” контролюється австрійською “ERC Holding GmbH” (90%) та українським венчурним фондом “Форінт” (10%). Бенефіціари – Сергій Артюх, Леонід Стольніков, Андрій Дегода.
“І-АР-СІ” у 2019 році входило до рейтингу 200 найбільших компаній України за доходами як один із провідних гравців на ринку дистрибуції електроніки.
Фактично “І-АР-СІ” є центральною компанією ERC – група компаній у сфері дистрибуції комп’ютерної та офісної техніки, програмного забезпечення, цифрової фото- та відеотехніки тощо. У роздрібній торгівлі компанія представлена брендом MOYO (ТОВ “НРП”). До складу групи також входять ПрАТ “ЄВРОТЕРМІНАЛ” та АТ “АльтБанк”.
Бенефіціарами більшості компаній є згадані Артюх, Стольніков та Андрій Дегода. Водночас у ЗМІ ERC називають бізнесом братів Дегод – Андрія та Олександра.
Варто зазначити, що частина компаній з групи ERC вже потрапляла в епіцентр скандалів. Їх звинувачували в ухиленні від сплати податків, у торгівлі побутовою технікою через приватну “газову” компанію, пов’язану з НАК “Нафтогаз України”.
До речі, магазин побутової техніки з “наліпкою” “Нафтогазу” працює й досі. А з’явився він у період, коли НАК “Нафтогаз України” керував Олексій Чернишов, підозрюваний у справі “Мідас” щодо корупції в енергетиці.
Цікаво, що окрім Сергія Артюха та Леоніда Стольнікова серед власників “АльтБанку”, який входить до групи ERC, був такий собі Волох Ігор Олегович. Окрім українського громадянства, він мав ще й громадянство Кіпру та білорусі.
Ігор Волох з 2005 по 2007 роки був заступником голови правління Райффайзен Банк Аваль. У 2007-2014 роках працював першим заступником голови правління Універсал Банку, а з 2016 року очолив правління Неос Банку, останній зрештою став “АльтБанком”, коли Дегода та його партнери викупили банк у Михайла Фрідмана. З 21 грудня 2020 року Ігоря Волоха звільнено з посади голови правління за власним бажанням, але ще деякий час він залишався співвласником банку. Станом на зараз Волоха вже немає серед власників, які мають пакети акцій більші за 5%.
У свою чергу, іноземне підприємство ІП “І-АР-СІ” фігурує у семи кримінальних провадженнях, серед іншого відкритих за статтею 191 ККУ (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
У матеріалах суду компанія прямо описується як “прокладка” в схемах розкрадання бюджетних коштів на ІТ-тендерах. Наприклад, у кримінальному провадженні № 42023000000000246 від 17.02.2023 щодо розкрадання 10 млн грн на тендерах на ІТ-послуги та обладнання для дитячої лікарні “Охматдит” слідчі вказують, що ціна обладнання завищувалася на 20–60%, а частину техніки закуповували “контрабандним шляхом” і реалізовували далі через ІП “І-АР-СІ”, яке забезпечувало конвертацію коштів у готівку та продаж “схемного” ПДВ-кредиту.
“Також встановлено, що в період 2020-2022 років на рахунки ІП “I-АР-СІ” вказаними СГД було перераховано близько 30 млн грн, з яких близько 20 млн грн конвертовано у готівку шляхом здійснення безтоварних операцій”, – йдеться в одному з рішень суду.
Іноземне підприємство також фігурує у справі № 42023000000000108 щодо одного з дистриб’юторів техніки Apple в Україні. Кримінальне провадження повʼязане з ймовірним підробленням звітності з метою уникнення сплати податків. Тут ІП “І-АР-СІ” знову фігурує як великий постачальник, через якого проходять сотні мільйонів гривень обігу з явною підміною номенклатури та безтоварними операціями.
Ще одне провадження № 52022000000000243, у якому фігурує “І-АР-СІ”, розслідується Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) щодо ДП “Центр державного земельного кадастру” й ТОВ “Компанія КИТ”. За даними слідства, сервери були куплені в іноземного продавця за близько 3,7–3,45 млн грн, перепродані ІП “І-АР-СІ” з націнкою в 35%, а потім їх закупило ДП “Центр ДЗК” вже з націнкою понад 279–412% на кожній одиниці обладнання.
“І-АР-СІ” також фігурує у кримінальному провадженні №42021140000000229 щодо заволодіння державними коштами посадовцями Державного підприємства “Міжнародний аеропорт Львів “імені Данила Галицького” на тендері із закупівлі ІТ-обладнання. ІП “І-АР-СІ” фігурує як прокладка у ланцюгу постачання.
Отже, схема всюди однакова: група пов’язаних між собою ІТ-компаній виходить на державні тендери, штучно обмежує конкуренцію, завищує ціни, а в ланцюгу постачання обов’язково з’являється “прокладка”, через яку виводяться надприбутки й формуються фіктивні ПДВ-кредити.
Російський шлейф і ризики для критичної інфраструктури
Найбільш цікавим є те, що іноземне підприємство “І-АР-СІ” може не лише завдавати державі фінансову шкоду у вигляді несплати податків, а й нести серйозну загрозу національній безпеці.
Як вже зрозуміло, цю іноземну компанію цікавлять підряди виключно з державними підприємствами. А що, якщо ці державні підприємства є критичними? А що, якщо цю компанію вони цікавлять виключно в контексті доступу до важливої інформації? А що, якщо ця інформація згодом може потрапити ворогу – російській федерації?
Головне слідче управління СБУ з 2021 по 2024 рік розслідувало кримінальне провадження № 42021000000000647, у якому фігурують російські комерційні структури “група Борлас” та ЗАТ “РДТЕХ”. За версією слідства, через дочірні українські компанії – ТОВ “РДТЕХ”, “БСС Україна”, “ОС Консалтінг” та інші – вони впроваджували й супроводжували програмно-апаратні рішення для НБУ, Мінфіну, Ощадбанку, центральних органів влади.
“Наявна інформація вказує, що АТ “РДТЕХ” може здійснювати віддалений доступ до корпоративних серверів групи пов`язаних суб`єктів господарської діяльності ТОВ “РДТЕХ”, ТОВ “ОС Консалтінг”, ТОВ “БСС України”, в тому числі задіяних для технічної підтримки програмно-апаратного забезпечення, інтегрованого в інформаційно-телекомунікаційних системах державних установ, правоохоронних органів, операторів телекомунікацій, банківських установах тощо, в яких циркулює інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена чинним законодавством України. Окрім того, посадові особи ТОВ “РДТЕХ”, ТОВ “ОС Консалтінг”, ТОВ “БСС України” шляхом використання спеціального програмного забезпечення через мережу Інтернет, під приводом проведення технічних робіт та обслуговування, періодично отримують доступ до інформаційних систем вищевказаних установ”, – йдеться в матеріалах суду.
Слідчі вказують, що такий доступ до баз даних та інформаційно-телекомунікаційних систем критичної інфраструктури дозволяв російській стороні отримувати конфіденційну інформацію, у тому числі в інтересах правоохоронних органів рф, і водночас тінізувати українську економіку через мережу “фіктивних” контрагентів. Зрештою справу закрили, але цікаво, що серед “прокладок”, про які говорять слідчі, є й ІП “І-АР-СІ”.
На цьому тлі історія з “Суверенною фабрикою штучного інтелекту” набуває нового значення, адже мова йде не просто про придбання чергової партії серверів, а про основу державного AI-кластера, який оброблятиме величезні масиви даних українців, бізнесу та держави.
Очевидно, що, якщо в ланцюгу впровадження таких систем опиняються компанії з російським слідом або структури, які правоохоронці вже підозрюють у схемах виведення коштів, це створює не лише корупційні ризики, а й пряму загрозу безпеці держави.
Нагадаємо
Раніше нардеп Олександр Федієнко заявляв, що у відкритому доступі виявили файл з особистими даними близько 20 млн українців.
Нардеп Ярослав Желєзняк прокоментував заяву свого колеги Олександра Федієнка про витік даних близько 20 млн українців, заявивши, що це старий злив, зі старого витоку бази “Дія” на 3,5 млн рядків. У самій “Дії” спростували інформацію щодо витоків даних.