Багатьом початок занять східними єдиноборствами асоціюється з посиленою фізпідготовкою. Не скрізь це заведено, але я починав займатися досить давно і тоді це було більш ніж поширене. Прийшов вчитися бойовому мистецтву, наприклад, карате — і виявляється, що половину кожного тренування займає розминка разом із фізухою. Біг, прокачування преса, ходьба у напівприсіді… І звичайно, віджимання.
Причому останніх найбільше: почали на розминці, потім між відпрацюванням техніки, іноді й на завершення тренування. Начебто й займатися подобається, але стільки віджимань навіщо? Адже ми прийшли займатися карате, а не фізпідготовкою. Спробуємо розібратися?
1. Для початку: фізичною підготовкою займаються з банальної причини – дуже багатьом її просто бракує. Віджимання ж, не вимагаючи ніякого обладнання, чудово розвивають загальну та силову витривалість, які стануть у пригоді на тренуваннях.
Потрібні сила та м'язова маса? Надягніть на спину рюкзак з вагою і віджимайте. Або віджимайте на одній руці, на кожній по черзі.
Потрібна вибухова сила? Відіжміться різко, ривком, у верхній фазі відірвіть руки від підлоги і грюкніть в долоні. Головне, не забудьте приземлитися на долоні!
2. Втім, напевно, знайшлися б вправи і, крім віджимань. І є. Але, і це по-друге, у віджиманні задіяні ті ж групи м'язів, що при прямому ударі. Особливо це стосується стандартного, базового для більшості напрямків карате, удару типу цукі. У боксі техніка удару інша, а от у карате так.
При цьому віджиматися від підлоги можна по-різному: поставивши долоні як паралельно, так і перпендикулярно до корпусу, імітуючи різні положення руки при різних ударах.
3. По-третє, різновидів віджимань існує багато різних. Починаючи від найпростіших: на долонях, кулаках, пальцях, ребрах долонь, зап'ястях; ставлячи руки ширше, а також ближче до голови або до нижніх ребрів. До віджимань із «хвильою»; з несиметричною постановкою рук; до різних статичних положень (планок); до віджимань у положенні «на боці» та інше.
Варіантів віджимань – маса. Плюс динамічні переходи від одного до іншого: віджалися одним способом, другим, знову першим… Плюс можливість віджиматися у різних режимах: дуже повільно; фіксуючи на кілька секунд будь-яке положення, перетворюючи віджимання на статичну «планку»; вниз рухатися максимально повільно, вгору вичавлюватися максимально швидко, ривком.
Навіщо? Повільна та статична робота формують структуру тіла. Вибуховий режим виконання вправ сприяє розвитку швидкості, вчить нас «вибухати» в атаці.
Різні способи віджимань (які не завжди і віджиманнями назвеш!) проробляють різні групи м'язів; робота над правильною технікою розвиває координацію. І тренуватися за допомогою віджимань можна практично за будь-яких умов.
Тобто банальні, здавалося б, віджимання виявляються майже універсальною вправою “на всі випадки життя”. І головне, нудним…
