У ролі тренувального стовпа при самостійних тренуваннях може бути дерево. А чим воно відрізняється від стовпа, окрім нерівної кори? Правильно, дерево має гілки. Які стирчать та заважають. Але це здається. Більш того, гілки можна і потрібно використовувати у тренінгу.
Гілки стирчать? Це нагадує реального супротивника — у того стирчать кінцівки, перегороджуючи нам «доступ до тіла». З деревом простіше: гілки і суки не вилітають в наш бік!
Значить, на дереві й потренуємось. Вибираємо досить гіллясте, не колюче, з гіллям товстішим. Звичайно, нам важливі гілки, що ростуть приблизно на рівні грудей.
Що вони тут роблять? Заважають діставати до ствола. Прекрасно, а ми саме діставатимемо. Крізь гілки, що імітують кінцівки супротивника.
Точніше, не «діставати крізь», а відводити гілки та суки, відкриваючи доступ до стовбура. Приблизно так, як у рукопашному бою відводять кінцівки опонента. Тільки одразу, без підготовки, у бою, якісний захист рідко у кого виходить. І тренування на нерухомих «руках» — найважливіший етап навчання бойовим мистецтвам, що дозволяє зрозуміти основи захисту.
Якщо ви хоч трохи знайомі з технічним арсеналом якогось бойового мистецтва, відводьте гілки, використовуючи знайомі вам захисту. Якщо не знайомі (наприклад, освоюєте рукопашний бій самостійно і нещодавно) – просто відводьте гілки передпліччям та долонями. Поки бракуйте гілки пальцями. Зараз відпрацьовуємо захист від ударів, а кінцівку, що реально б'є, захопити дуже непросто. Тому використовуйте тільки відводи та відбивання.
Відштовхнувши “кінцевість противника” (припустимо, своєю лівою рукою), не втрачайте з нею контакту, продовжуйте притримувати своїм передпліччям. До речі, ось тут, після відведення-відбивання, вже можна й захопити «руку нападаючого». Захопили — тягнемо на себе, одночасно правою рукою позначаючи удар у стовбур, що відкрився. Якщо його закривають інші гілки – замість удару відводимо і їх, або притискаємо до стовбура (дуже практичний метод у ближньому бою). Зберігаємо контроль правою рукою, а лівою, якою починали «захищатися», атакуємо.
Звичайно, це найзагальніша схема. Важлива суть: забираючи кінцівки супротивника, розчистити простір для власної атаки.
Вдало обране дерево стане чудовим тренажером. Але якщо воно не росте у вашому дворі, можна зробити тренажер. Щоправда, подібний снаряд вимагає трудомістких витрат і вмілих рук — зате й техніку «ставить» незрівнянно з деревом.
Насправді всім шанувальникам єдиноборств знайомий цей снаряд: «дерев'яна людина», манекен, що використовується в системі він-чун, розрекламований колись Брюсом Лі.
Але «манекен Брюса Лі» — можна сказати, найвище досягнення у справі «тренажеробудування». До того ж, він розроблений спеціально під техніку конкретної бойової системи. Відповідно розраховані і всі розміри та кути. В принципі, оригінальні розміри ви за бажання знайдете в Мережі — але чи це так обов'язково? Можливо, зробити простіше — зате зробити? Та й не факт, що такий снаряд вам сподобається. Почнемо з простого та трохи вдосконалимо тренувальний стовп!
Підбираємо імітацію «руки» – круглого перерізу ціпок, діаметр – зіставимо з товщиною «середнього» передпліччя. Та хоча б черешок для лопати! Піде і металева труба, хоча дерево краще.
Свердлимо в колоді наскрізний отвір на рівні грудей. Вставляємо туди нашу палицю, щоб та стирчала приблизно на довжину руки. Фіксуємо палицю в колоді хоч клеєм, хоч врозпор, і «рука» готова! Якщо ще закріпити вище і нижче за неї мішені-маківари для відпрацювання ударів — в принципі, вже можна тренуватися! За бажання можна ще укласти «руку» в м'яку оболонку.
Можливо, у процесі тренінгу відчуєте необхідність доопрацювати ще щось. Так, крім установки додаткових «рук», на «тіло» манекена — на стовп, можна надіти старі покришки. Тоді, окрім ударів руками, по манекену зручно працюватиме зброєю. Якщо ще подовжити руки, на такому манекені можна імітувати бій зброєю. Тож немає межі фантазії. Спробуйте, тренуйтеся – можливо, вдосконалите щось ще!
