Молекулярний біогеронтолог із Бірмінгемського університету Жоау Педру ді Магальяйнш припускає, що люди можуть бути біологічно здатні жити набагато довше, ніж зараз – можливо, 1000 років або й більше. Але є одна проблема: можливо, люди еволюціонували, щоб старіти швидше, і причина цього сягає епохи динозаврів.
Головні тези:
- Гіпотеза геронтолога Жоау Педру ді Магальяйнша вказує на можливість життя людини до 1000 років та її еволюційне походження.
- Ді Магальяйнш розглядає втрату генетичних рис, яка може призвести до швидшого старіння нашої біології.
- Дослідник також звертає увагу на втрату ферментів, відповідальних за реакцію на ультрафіолетове випромінювання, та регенеративні функції у процесі еволюції.
Людина може жити до 1000 років
Ді Магальяйнш пропонує гіпотезу "пляшкового горлечка" довголіття. Згідно з його дослідженням, ранні ссавці перебували під сильним тиском, пов'язаним із необхідністю швидкого розмноження і виживання, тоді як динозаври домінували в харчовому ланцюжку.
Цей еволюційний стрес, можливо, призвів до того, що вони втратили певні генетичні риси, які колись забезпечували більшу тривалість життя. Згодом ці генетичні втрати стали невід'ємною частиною біології ссавців, зокрема й нашої.
Деякі з найдавніших ссавців були змушені жити в самому низу харчового ланцюга… еволюціонуючи, щоб виживати шляхом швидкого розмноження.
Ця адаптація, на його думку, необоротно змінила те, як ссавці, включно з людьми, переживають старіння.
Частина теорії ді Магальяйнша припускає втрату ферментів, що відновлюють пошкодження, спричинені ультрафіолетовим випромінюванням, таких як фотоліази.
Ці ферменти відсутні у більшості ссавців, включно з людиною, і, як вважають, зникли з нашого генома в епоху динозаврів. Ця втрата може бути пов'язана з нічним способом життя, який ранні ссавці перейняли для захисту від хижаків, що знизило потребу в захисті від ультрафіолету, але також призвело до відключення потужного механізму репарації ДНК.
Він також наводить для порівняння приклади інших видів. Деякі рептилії, наприклад, алігатори, можуть безперервно відновлювати зуби, в той час, як люди не можуть — можливо, це результат еволюційних компромісів, у яких швидкість переважала над довголіттям. Ці закономірності вказують на те, що ми, можливо, втратили безліч регенеративних функцій під час еволюції.
За словами ді Магальяйнша, розуміння цих механізмів може допомогти нам розробити методи лікування, що дають змогу уповільнити або навіть повернути назад старіння людини.
Його ідея: одного дня старіння можна буде контролювати, використовуючи терапію, спрямовану на біологічні процеси, що лежать в його основі. Одним із перспективних кандидатів є рапаміцин, сполука, яку вже використовують у медицині для запобігання відторгненню органів. Дослідження показують, що вона може подовжити життя деяких ссавців на 10-15 відсотків, і зараз учені вивчають її ширший потенціал у боротьбі зі старінням.
